Наприкінці XVIIІ століття вихідці з Британії починають досліджувати північ Канади. В місті Монреалі першими облаштувалися шотландці, утворивши Північно-Західну компанію. Для збору хутра її купці розсилали своїх агентів по всій країні. Як і російські землепрохідці, вони використовували шляхи сполучення, створені самою природою,– йшли ріками й озерами. На службу в компанії влаштувався й Александр Макензі.
У 1788 р. він очолив факторію на озері Атабаска, район якого називали «країною хутра». Наступного року з дванадцятьма супутниками й провідником-індіанцем шотландець вирушив від цього озера по річці Невільничій. Незабаром вони опинилися на Великому Невільничому озері. У його західній частині була відкрита ріка (згодом названа ім’ям мандрівника), що потужним потоком витікала з водойми. По ній і почав спускатися Макензі.
Завдяки водним шляхам йому вдалося за 102 дні подолати відстань майже в п’ять тисяч кілометрів.
Основною метою другої подорожі Макензі стає дослідження рік, які можуть вивести до Тихого океану. Він простежив за всією довжиною ліву притоку ріки Невільничої – Піс-Рівер, а потім дістався до ріки Фрейзер, якою розраховував спуститися до океану. Однак незабаром ріка увійшла в небезпечну вузьку ущелину, і тоді мандрівники рушили на захід суходолом. Вони перевалили Береговий хребет, за яким текла ріка Дін, і в липні 1793 р. опинилися на березі тихоокеанської затоки. Таким чином, Макензі став першим європейцем, який перетнув весь Північноамериканський континент північніше Мексики. Повертаючись тим же шляхом, він удруге пройшов материк, але тепер із заходу на схід.
Надалі великий внесок у вивчення Канади вніс топограф Девід Томпсон. Йому вдалося відкрити й простежити річку Колумбія, що прорізала Скелясті гори, а також вододіл між Тихим та Атлантичним океанами.
Чи знаєте ви, що…
Канада – одна з найбагатших на озера країн світу. За статистикою, на кожні десять канадців припадає одне, хоча б маленьке, озеро.
