Гадяцький договір – україно-польська угода, схвалена 16 вересня 1658 р. на Генеральній (Військовій) раді неподалік міста Гадяч. На думку сучасних українських істориків В. Смолія і В. Степанкова, «Гадяцький договір зводив нанівець суверенітет козацької України й істотно змінював її політичний лад». Проте існують й інші думки. Зокрема, історик В. Шевчук вважає, що «саме Гадяцький договір став вищою політичною ідеєю українців, які змагалися за свою державність і хотіли відстояти політичну суверенність України».
Основні умови договору
• Україна в складі Брацлавського, Київського і Чернігівського воєводств під назвою «Руське князівство» разом із Польським королівством і Великим князівством Литовським входила до «єдиної і неподільної Речі Посполитої» на правах формально рівноправного суб’єкта.
• Руське князівство мав очолювати гетьман, який водночас був київським воєводою і першим сенатором.
• Влада гетьмана була довічною, а після його смерті стани українського суспільства обирали чотирьох претендентів, із-поміж яких король призначав нового гетьмана.
• За польським зразком утворювалися місцеві органи влади, відновлювалися суд і судочинство, адміністративно-територіальний устрій, що існували до 1648 р.
• Руське князівство не мало право на окремі відносини з іншими державами.
• Сенаторські посади мали обіймати особи православного віросповідання.
• Дозволялося відкрити окремий монетний двір для карбування грошей із зображенням спільного короля.
• Кількість збройних сил мала становити 60 тис. козаків і 10 тис. найманців.
• Відновлювалося велике землеволодіння, кріпацтво, усі повинності й податки селян і міщан, які існували до 1648 р.
• Козацтву забезпечувалися давні права і привілеї, а по 100 козаків із кожного полку, за поданням гетьмана, отримували від короля шляхетство.
• Скасовувалася церковна унія, проголошувалася свобода православного й католицького віросповідань, православному митрополиту і єпископам надавалися місця в сенаті.
• Заснування в Україні двох академій, а також шкіл і друкарень без обмежень, «оскільки їх потрібно буде».
• Установлення свободи друку і слова, навіть у релігійних питаннях; образа королівської гідності заборонялася лише в книжках або дискусіях.
• Польські й литовські війська не мали права перебувати на території Руського князівства, а якщо за нагальної потреби вступали, то переходили в підпорядкування гетьмана.
