Ґалаґани – багатий український козацько-шляхетський рід із Лівобережжя, родоначальником якого вважається козак Іван Ґалаґан, що виховав двох синів – Семена і Гната. Коли народився Гнат Ґалаґан історикам невідомо. Усі письмові свідчення належать вже до того часу, коли ця людина займала посаду козацького полковника; за часів Північної війни 1700–1721 років він постійно був, як кажуть, у самісінькому пеклі, аз 1706 року очолював компанійський полк у військах гетьмана Івана Мазепи.
Через два роки Ґалаґан, що завжди відзначався крутим норовом, раптово покинув гетьмана і перейшов на бік московської армії. 14 травня 1709 року саме він допоміг царським військам зруйнувати Стару Січ, за що обійняв посаду чигиринського полковника (1709–1714), а по тому – полковника прилуцького (1714–1739). Також Ґалаґан отримав від Петра І великі земельні володіння.
Цей козацький ватажок належав до тих нечисленних щасливчиків, яким довелося померти своєю смертю, залишивши по собі дітей, онуків і чималу спадщину.
