На початку епохи Великих географічних відкриттів у дослідженні берегів Африки найбільших успіхів досягли португальці. Коли їхні плавання почастішали, з’явилося неофіційне найменування одного з районів узбережжя пустелі Наміб – «Берег Скелетів».
Пустеля Наміб є унікальною, і тривалий час її утворення поблизу Атлантичного океану залишалося таємницею. Мовою народу нама її назва означає «місце, де нічого немає». І справді, вона надзвичайно суха (лише 10–15 мм опадів за рік) і до сьогодні практично незаселена.
З часом було встановлено, що поява такого гнітючого місця на морському узбережжі зумовлена холодною Бенгальською течією. Вона переносить уздовж африканських берегів холодні антарктичні води, які охолоджують нижній шар атмосфери. Через це повітря стає холодним і важким, а замість дощів над узбережжям утворюються густі тумани.
Разом із сильними вітрами, потужними прибійними хвилями, піщаними мілинами та численними рифами тумани є причиною численних корабельних аварій. Про це свідчать не лише уламки морських суден, а й вибілені сонцем, морською водою і часом скелети.
Людей сюди вабило бажання збагатитися. У прибережних барханах нерідко знаходили великі алмази. У гонитві за їхнім блиском чимало авантюристів наклали на себе руки. Жертви корабельних аварій із давніх-давен лихим словом згадували тумани підступного узбережжя.
До проблем «Берега Скелетів» належать і пасма підводного піску. Як і бархани на суходолі, вони постійно переміщуються, підкоряючись примхам штормових хвиль. Тому жодна морська карта Цього району не може вважатися абсолютно надійною.
Більшу частину пустелі Наміб займають піщані бархани. Над їхніми вершинами майже завжди можна побачити піднятий у повітря піщаний пил, і здається, що бархани куряться, немов ті вулкани.
Природа й людина за багато століть добре подбали про те, щоб примножити славу «Берега Скелетів». Якщо вірити переказам, тут закопав свої скрині із золотом і діамантами знаменитий піратський капітан Кідд.
Чи знаєте ви, що...
«Берег Скелетів» є однією із найстаріших ділянок поверхні землі. Гірські породи, з яких він складається, мають вік і понад 1,5 млрд років.