Історія знає багато випадків, коли багатообіцяючі ідеї розбурхували свідомість невтомних дослідників упродовж кількох тисячоліть. До них належить і легенда про Атлантиду. Перші відомості про неї сягають IV ст. до н. е., коли давньогрецький філософ Платон згадував цю землю у своїх знаменитих творах «Тімей» і «Критій». Згідно із цими оповідями, предок Платона Критій дізнався від давньогрецького мудреця Солона про його бесіди з єгипетським жерцем, у яких згадувалася таємнича країна. Платон зазначає час катастрофи, коли вона безслідно канула в морські глибини,– «9000 років тому», тобто в середині X тис. до н. е.
Жрець стверджував: «Цей острів, що лежить за Геракловими стовпами, перевершував за своїми розмірами Лівію й Азію, разом узяті». Уся його територія й ряд прилеглих земель перебували під владою союзу царів. У самісінькому центрі стояв храм Клейто-Посейдона, довкола якого височіла... золота стіна. Був і храм, присвячений одному Посейдону. Адже, за словами Платона, саме він «отримав у володіння» Атлантиду. Зовнішню частину храму, розповідає філософ, атланти виклали сріблом, а на прикрашання фронтонів не пошкодували золота. Із коштовного металу було зроблено й статую бога на колісниці, у яку були запряжені шість крилатих коней.
У повсякденному житті атланти займалися вирощуванням сільськогосподарських культур (поля вони зрошували за допомогою системи каналів), будували морські судна, виплавляли й обробляли метали: золото, срібло, мідь, олово, бронзу. їхній добробут зростав, а з ним збільшувалася й могутність усієї Атлантиди. Поступово вона заволоділа Лівією (сучасна Північна Африка) до Єгипту та Європою аж до Тірренії (Етрурії). Невдовзі атланти вирішили одним ударом підкорити всі країни на схід від Гераклових стовпів (Гібралтарська протока). Боротьбу із завойовниками вів союз еллінів на чолі з Афінами... «Але пізніше через небувалі землетруси й повені одного дня вся військова сила Афін була поглинута розверзнутою землею; Атлантида ж зникла, поринувши в безодню...»
Ще в давнину з’явилися як прихильники, так і супротивники легенди про Атлантиду.
Гіпотезу про її існування підтримували такі вчені авторитети античного світу, як Пліній Старший і Діодор Сицилійський. А от найзапеклішим супротивником став... учень Платона, видатний філософ Арістотель. Він уважав, що Атлантиду вигадав його шанований учитель для ілюстрації своїх переконань. Про це Арістотель висловився досить точно й красномовно: «Хто її вигадав, той і втопив». Як то кажуть, і кінці у воду.
Чи знаєте ви, що...
Суперечки про Атлантиду не стихають і дотепер. Кількість праць, присвячених цьому питанню, перевершила 5000, а гіпотез про її справжнє місцезнаходження вже не один десяток. Не раз дослідники й мандрівники вирушали на пошуки легендарної землі. Але жодна гіпотеза поки що не підтвердилася. Сьогодні більшість учених уважають Атлантиду або плодом, фантазії Платона, або міфом, що виник на основі спогадів про реальний стародавній катаклізм.
