До западин відносять і кратери, які також називають астроблемами – «зоряними ранами». Це заглибини з пологими схилами, що утворюються після падіння космічних тіл.
Нині за допомогою аерокосмічних знімків ученим вдається виявляти дедалі нові сліди посланців космосу. Вони немов просвічуються крізь товщу осадових порід. Так, за 120 км від Йоганнесбурга (Південна Африка) було виявлено кратер Вредефорт. Його діаметр становить 250–300 км, що робить цей кратер найбільшим на Землі (не враховуючи ймовірного кратера Землі Вілкса діаметром 500 км, знайденого в Антарктиді).
В Україні, у Кіровоградській області, розташований Болтиський кратер (діаметром близько 25 км), що виник у результаті падіння метеорита понад 80 млн років тому. Після його утворення дно кратера було заповнене розплавом, під впливом якого атмосферні опади випаровувалися. Висока температура перешкоджала і розвитку життя, тому нижні 120 м відкладень позбавлені органічних залишків. У наступні тисячоліття кратер і прилеглі до нього ділянки були поховані під шаром завтовшки 160–180 м.
Вельми популярним став давній ударний кратер Чиксулуб, діаметром 180 км. Його виявили на півострові Юкатан (Мексика) за допомогою космічного апарата. Припускають, що кратер утворився приблизно 65 млн років тому наприкінці крейдяного періоду внаслідок удару метеорита діаметром близько 10 км. Учені припускають, що в результаті цієї природної катастрофи здійняті в повітря частинки пилу спричинили зміни клімату. Можливо, це зумовило ланцюжок подій, що стали причиною загибелі гігантських тварин минулого – динозаврів.
