Русалки (нявки, лісні, повітрулі) – молоді дівчата, які живуть на дні річок у чудових кришталевих палацах. Вони дуже гарні з лиця, тіло в них блакитне чи синє, зелені або чорні очі та довгі пухнасті вії. Уночі, коли сходить місяць, русалки виходять на берег, чешуть своє довге зелене волосся і водять хороводи.
Чудовим співом вони заманюють юнаків чи дівчат, затягують їх у воду і залоскочують. Душі русалки не мають, а тільки серце. Вважалося, якщо в русалки є гребінь, то вона може затопити будь-яке місце, розчісуючи своє хвилясте волосся; однак коли її коси висохнуть, вона відразу ж помирає. Ось чому русалки бояться відходити далеко від берега, не захопивши з собою гребеня...
За народними уявленнями, русалками ставали молоді дівчата, які втопилися, або померлі до хрещення маленькі діти, або люди, що помирали на так званий Русалчин Великдень. Оберегом від них були хрест та полин. Русалки могли жити у полях та лісах, де полюбляли гойдатися на гілках дерев.
