Новий Заповіт складається з чотирьох Євангелій. Євангеліє – це християнські твори-оповіді про життя, смерть і воскресіння Ісуса Христа; долю апостолів і перших християн. Євангелії написані Матвієм, Марком, Лукою та Іоанном, учнями Ісуса Христа. їх називають апостолами, що в перекладі з грецької означає посланець. Особливо цікаві з літературного погляду притчі з Євангелія від святого Луки, адже саме їх найчастіше використовували у своїй творчості українські іі зарубіжні митці. Спочатку пригадаймо, що таке притча як літературний жанр.
Притча – це повчальне алегоричне оповідання філософсько-етичного змісту. Притча розкриває важливі етичні, естетичні й філософські настанови, має символічний підтекст. Сутність притчі зводиться до відповіді на запитання, що потрібно робити за певних обставин. Цей літературний жанр грунтується на побутовому сюжеті, який має символічне, узагальнювальне значення. Сюжет притчі має позачасовий, наднаціональний і вселюдський характер.
Притча про блудного сина – один із найвідоміших біблійних творів цього жанру. Вона написана дохідливо й лаконічно. При вдумливому прочитанні притчі привертають увагу чотири сюжети: боговідступництво як наслідок гріха; покаяння; невичерпна любов Бога Отця; розрахована й «розважлива» любов старшого брата. На прикладі цієї притчі Господь розкрив нам таємницю безкінечної любові Бога до свого творіння, усепрощаючої любові батьків до своїх дітей.
Не менш відома Притча про сіяча. Вона складається з оповідної частини й тлумачення, у якому розкривається символічне значення зерна і ґрунту, у який його сіють. Зерно – «Слово Боже», а ґрунт – це «людське серце», тобто свідомість людини, і саме від рівня свідомості залежить: чи потрапить зерно в кам’янистий ґрунт, чи в «добру землю». Під час читання притчі кожен замислюється, ким він є, до якої категорії належить. Отже, притча має дидактичний характер.
На всіх етапах розвитку літератури й образотворчого мистецтва майстри слова й пензля постійно зверталися до сюжетів і мотивів Святого Письма, використовували його образи в літературі й образотворчому мистецтві. До таких творів належить поема «Мойсей» І. Франка, «Давидові псалми» Т. Шевченка, драма «Одержима» Лесі Українки, роман «Майстер і Маргарита» М. Булгакова, роман «Собор Паризької Богоматері» В. Гюго тощо. Тарас Шевченко, перебуваючи в засланні, написав живописну серію «Притча про блудного сина», відома також на цю тему картина Рембрандта.
До скарбниці світових шедеврів живопису належать «Сикстинська Мадонна» Рафаеля, «Вавилонська вежа» П. Брейгеля, «Страшний суд» Мікеланджело, «Таємна вечеря» Леонардо да Вінчі та ін.
