У Південній Америці царство мертвих і її володар зображувалися схожими на інші культури. В ацтеків богом загробного світу був Міктлантекутлі, який виглядав, як закривавлений скелет або ж просто людина з черепом на місці голови. Моторошний образ доповнювався стильним совиним пір'ям на голові і намистом з очей людей на шиї. Супроводжують бога кажан, сова, павук і дружина Міктлансіуатль. Її зображували схожим чином, до того ж у неї була ще й спідниця з гримучих змій.
А живе пара в будинку без вікон, розташованому на дні Пекла. Щоб потрапити до них в гості, померлому доводилося проробляти чотириденну подорож. І шлях був нелегким – між руйнуючимися горами, пустелями, долаючи крижаний вітер і рятуючись від змій та крокодилів. А на березі підземної річки померлий зустрічав провідника у вигляді невеликої собачки з рубіновими очима. На своїй спині вона і перевозила душі у володіння Міктлантекутлі.
Небіжчик віддавав богу ті дари, які йому поклали в могилу рідні. За ступенем багатства подарунків Міктлантекутлі і визначав, на який рівень пекла відправити новачка. Треба сказати, що нічого доброго там не було.
Тільки загиблі в бою воїни і принесені в жертву полонені попадали в особливий світ, на зразок Вахали. Окремий загробний світ був у потопельників, яких вважали гостями бога води. Так і у жінок, що померли під час пологів, було своє житло.
