Давньогрецька міфологія відома багатьом. Бог підземного царства в ній – Аїд, був братом самого Зевса. Йому після поділу світу дісталося підземне царство, яке він і стереже. Провідником сюди є Гермес, який взагалі досить багатогранне божество.
Існував у греків ще й бог умирання – Танатос. Але його інші мешканці Олімпу не особливо поважали, вважаючи байдужим до жертв людини. Танатос був братом бога сну Гіпноса. Греки часто зображували смерть і сон поруч, як чорного і білого юнаків.
У Танатоса в руках був згаслий вогонь, що символізує кінець життя. А царство самого Аїда описували, як похмурі поля з блідими полями. Там мешкають безтілесні невагомі душі, які скаржаться на сумне життя без світла і бажань. І в цьому царстві лунають тихі стогони, як шелест зів'ялого листя.
Повернутися ж з царства суму Аїда неможливо. Не дивно, що греки боялися потрапляти сюди. Похмурий Аїд вважався олімпійським богом, піднімаючись нагору по справах.
Його дружиною була Персефона, дочка Зевса і Деметри. Батько дозволив їй дві третини життя проводити на землі.
З царством мертвих і Аїдом пов'язано чимало легенд. Тут і Сізіф, який за свій обман смерті був засуджений вічно піднімати один і той же камінь. А Орфею в знак визнання його талантів Аїд навіть дозволив забрати свою Еврідіку. Були в Аїда і свої безсмертні помічники – чудовиська і божества. Найвідомішим з них є Харон, який перевозив померлих через річку Стікс.