«Східне питання» – визначення, яке використовується в дипломатії та історичній літературі стосовно комплексу проблем, пов’язаних з ослабленням і розпадом Османської імперії, який уже намітився.
1873–1875 рр. – Турецький султан видав низку постанов, які обмежували національно-культурні та економічні права християнського населення Болгарії, Сербії, Боснії і Герцеговини.
Весна 1875 р. – Сербське населення Боснії і Герцеговини розпочало повстання проти турецького панування, яке згодом поширилося на інші провінції Османської імперії, надавши цим подіям міжнародного розголосу.
30 грудня 1875 р. – Міністр закордонних справ Австро- Угорщини Д. Андраши від імені Австро-Угорщини, Німеччини і Росії передав турецькому султану ноту, яка містила проект реформ для балканських народів. «Ноту Андраши» було відхилено.
Квітень 1876 р. – У Болгарії відбулося квітневе повстання проти турецького панування. Жорстоке придушення повстання турками (у результаті різанини загинуло понад 30 тис. осіб) викликало обурення європейської громадськості.
Червень 1876 р. – Сербія і Чорногорія оголосили війну Османській імперії. Ситуація складалась досить несприятливо для сербів. Після кількох поразок сербської армії виникає загроза захоплення турками Белграда.
31 жовтня 1876 р. – Росія звернулася з ультиматумом до турецького султана, за яким вимагала припинити воєнні дії проти Сербії впродовж 48 годин і укласти перемир’я. У разі відмови вона загрожувала розпочати війну з Туреччиною.
Грудень 1876 р. – Стамбульська конференція представників європейських держав виробила рекомендації з проведення реформ для народів Балканського півострова. Турецький султан відмовився їх прийняти.
15 січня 1877р. – Підписання таємної російсько-австрійської конвенції в Будапешті. Австро-Угорщина зобов’язувалася дотримуватися доброзичливого нейтралітету і паралізувати спроби втручання інших держав у разі російсько- турецької війни.
31 березня 1877 р. – У результаті переговорів представників європейських держав у Лондоні було підписано протокол, який рекомендував турецькому султану здійснити реформи, запропоновані учасниками Константинопольської конференції. Султан відхилив Лондонський протокол, розцінивши його як утручання у внутрішні справи Османської імперії, і розпочав мобілізацію армії.
24 квітня 1877 р. – Російський імператор Олександр II підписав маніфест про війну з Османською імперією.
