Історія пам'ятає чимало варварських практик у медицині, але лоботомія — найстрашніша. Сьогодні цю операцію можна побачити хіба що в кіно, але в середині минулого століття вас цілком могли змусити до лоботомії через норовливий характер.
1. Лоботомія, або лейкотомія — це операція, при якій одна з часток головного мозку відокремлюється від інших областей, або висікається зовсім. Вважалося, що така практика дозволяє лікувати шизофренію.
2. Метод був розроблений португальським нейрохірургом Егашем Моніш в 1935 році, а пробна лоботомія відбулася в 1936 р. під його керівництвом. Після першої сотні операцій Моніш провів спостереження за пацієнтами і зробив суб'єктивний висновок про успіх своєї розробки: хворі заспокоювалися і ставали напрочуд покірними.
3. Результати перших 20 операцій були такими: 7 пацієнтів одужали, у 7 хворих спостерігалося поліпшення стану, а 6 осіб залишилися з колишньою недугою. Але лоботомія продовжувала викликати несхвалення: багато сучасників Моніш писали про те, що фактичний результат такої операції — це деградація особистості.
4. Нобелівський комітет вважав лоботомію відкриттям, яке випереджає свій час. У 1949 році Егаш Моніш отримав Нобелівську премію з фізіології та медицини. Згодом родичі деяких пацієнтів зверталися з проханням скасувати нагороду, оскільки лоботомія завдає непоправної шкоди здоров'ю хворого та загалом є варварською практикою. Але прохання було відхилено.
5. Якщо Егаш Моніш стверджував, що лейкотомія — це крайня міра, то доктор Волтер Фрімен вважав лоботомію засобом від усіх проблем, включаючи норовливість і агресивний характер. Він вважав, що лоботомія виключає емоційну складову і тим самим покращує поведінку пацієнтів. Саме Фрімен запровадив термін «лоботомія» 1945 року. За все життя він прооперував близько 3000 чоловік. До речі, цей лікар не був хірургом.
6. Одного разу Фрімен використовував для операції ножа для колки льоду зі своєї кухні. Така «необхідність» виникла тому, що колишній інструмент – лейкотом — не витримав навантаження і зламався у черепній коробці хворого.
7. Згодом Фрімен зрозумів, що ніж для колки льоду відмінно підходить для лоботомії. Тому лікар спроектував новий медичний інструмент на цей зразок. Орбітокласт мав загострений кінець з одного боку та ручку з іншого. На вістря було нанесено поділ контролю глибини проникнення.
8. До середини минулого століття лоботомія стала нечувано популярною процедурою: вона практикувалася у Великій Британії, Японії, США та багатьох європейських країнах. Тільки США проводилося близько 5 000 операцій на рік.
9. У СРСР новий метод лікування використовувався відносно рідко, але був удосконалений. Радянський нейрохірург Борис Григорович Єгоров запропонував використовувати кістково-пластичну трепанацію замість доступу через очницю. Єгоров пояснював, що трепанація дозволить точніше орієнтуватися у визначенні галузі хірургічного втручання.
10. Лоботомія практикувалася в СРСР протягом 5 років, але була заборонена наприкінці 1950 року. Прийнято вважати, що рішення було продиктоване ідеологічними міркуваннями, адже цей метод набув найбільшого поширення в США. До речі, в Америці лоботомія продовжувала практикуватися до 70-х років. Втім, є й зворотний погляд: заборона лоботомії у СРСР було зумовлено недостатністю наукових даних, і взагалі сумнівністю методу.
