Давня Греція – історична область, яка поєднує території різних держав, що розташовувалися на Балканському півострові, островах Егейського та Іонічного морів. Назви «Греція» і «греки» були запроваджені римлянами за ім’ям одного з племен, яке жило в Епірі й повністю зникло на початок історичного часу. Самі греки з VIII ст. до н. е. називали себе еллінами і вважали, що походять від легендарного героя Елліна.
Географічне положення
Острівна Греція: великі й малі острови в Егейському, Критському та Іонічному морях, заселені греками.
Материкова Греція: південна частина Балканського півострова, на якій розселилися греки. Поділялася на:
– Північну Грецію (Епір, Фессалія);
– Середню Грецію (Акарнанія, Етолія, Фокіда, Беотія, Аттика, Локрида);
– Південну Грецію (Ахайя, Еліда, Аркадія, Арголіда, Мессенія, Лаконіка).
Іонійська Греція: узбережжя півострова Мала Азія (сучасна Туреччина), де жили греки.
Природно-кліматичні умови
Клімат м’який, зі спекотним сухим літом і короткою (1,5-2 місяці) теплою зимою.
Дощі випадають узимку, а в інші пори року бувають дуже рідко.
Великих повноводних і судноплавних річок немає, тому зрошувальне землеробство неможливе через часті посухи. Більша частина материкової Греції вкрита горами, земель, придатних для обробітку, мало.
Узбережжя Балканського півострова вкрите численними бухтами, поряд із ним розташовано багато островів. Усе це сприяло розвитку мореплавства.
Лісів було небагато. Там переважали чагарники і низькорослі дерева, не придатні для будівництва.
