Основою господарства залишилося землеробство. Розвивалися також скотарство, садівництво, виноградарство і городництво.
Завойовники-дорійці, що вміли обробляти залізо, запровадили в широкий ужиток залізні знаряддя праці. Міцніші й дешевші залізні знаряддя спричинили підйом і розвиток сільського господарства і ремесла.
• Поступово зникла потреба у спільній праці декількох сімей, зміцніла господарська самостійність окремих із них.
• Земля перебувала у власності общини, яка виділяла наділи для користування окремим сім’ям.
• Поступово відроджувалися старі й з’являлися нові ремесла. На відміну від мікенського періоду в цей час ремісники виготовляли переважно не вишукані речі для знаті, а прості й необхідні знаряддя для широких верств населення.
• Торгівля не була розвиненою. Нею займалися переважно іноземці. Худобу використовували як гроші.
Суспільні відносини
• Більшість населення складали вільні рільники, що входили до складу сусідської общини (демосу). Поселення, яке вони створювали, називалося полісові.
• У суспільстві відбувався поділ на багатих і бідних. Верхівку общин (старійшини, військові вожді) називали аристою (кращими), звідки пізніше й виникла назва «аристократія».
• Усі найважливіші питання вирішувалися народними зборами. Однак поступово управління зосереджувалося в руках знаті. Влада і багатство стали переходити у спадок.
• Поширюється експлуатація багатими бідних і рабів. Раби працювали переважно в домашньому господарстві та вважалися неповноправними членами суспільства.