• Голод другої половини 1652 і весни 1653 р.
• Епідемії холери і чуми, що лютували в 1650–1653 рр.
• Масове переселення на Лівобережжя, Слобожанщину, до Московії та Молдови населення з Правобережжя.
• Занепад сільського господарства, ремесел, промислів і торгівлі загрожував паралізувати подальшу боротьбу.
• Загальне зменшення кількості населення в період від 1648 до літа 1653 р. становило не менше ніж 30–40 %.
• Українське військо порівняно з 1648–1651 рр. скоротилося вдвічі (до 40–50 тис. осіб).
• Поширення в суспільстві ознак емоційно-психологічної втоми, зневіри, розчарування і промосковських настроїв.
• Зовнішньополітичне становище Української козацької держави в 1653 р.
• Ускладнення становища України внаслідок помилок, допущених гетьманом в оцінці співвідношення сил у Південно-Східній Європі. Зокрема, можливих наслідків установлення династичних зв’язків із Молдавією.
• Утворення антиукраїнської коаліції у складі Речі Посполитої, Валахії, Трансільванії і Молдови.
• Дедалі очевидною стає неможливість для України переможно завершити війну проти Речі Посполитої без сильних союзників.
• Жванецька кампанія засвідчила безперспективність союзу з кримським ханом.
• Активізація зусиль турецького султана і московського царя встановити свій протекторат (покровительство) над Українською козацькою державою.
• Уряд Речі Посполитої не вважав війну з Україною завершеною і готувався до нової воєнної кампанії.
У роки війни Б. Хмельницький здійснював активну зовнішньополітичну діяльність. Головним завданням зовнішньої політики гетьмана було створення умов для успішного завершення війни з Річчю Посполитою і зміцнення становища Гетьманщини.
