Таримські мумії було виявлено на початку XX століття в пустелі Такла-Макан на заході Китаю, в Сіньцзян-Уйгурському автономному районі. Цей район довгий час був частиною Великого шовкового шляху, де зустрічалися представники Сходу та Заходу.
З кінця 1990-х років археологам вдалося виявити сотні муміфікованих людських останків, датованих приблизно від 2000 року до нашої ери до 200 року нашої ери.
Таримські мумії довгий час спантеличували вчених. Існувало кілька версій про їхнє походження. Деякі фахівці вважали, що це були нащадки мігруючих пастухів ямної культури, які прибули з причорноморських степів. Інші припускали, що вони були пов'язані з Бактрійсько-маргіанским археологічним комплексом – цивілізація бронзового віку, що існувала біля Центральної Азії.
У новому дослідженні міжнародна група вчених проаналізувала геном тринадцяти ранніх мумій, датованих приблизно 2100-1700 роками до нашої ери, а також п'ятьох осіб, останки яких було знайдено в сусідній Джунгарській рівнині. Останки останніх датовані приблизно 3000-2800 роками до нашої ери.
Як виявилося, останки з Таримського басейну належали не прибульцям з інших регіонів. Дослідники дійшли висновку, що це були прямі нащадки колись поширеної популяції плейстоцену – про стародавніх північних євразійців. Ця популяція майже зникла до кінця останнього льодовикового періоду. Її сліди збереглися у геномах сучасних корінних народів Америки.
