Вигнавши останнього царя, римляни проголосили, що відтепер управління Римом має стати суспільною справою. Так, у 509 р. до н. е. в Римі було утворено республіку. Найвищим органом управління республіки були народні збори, на яких приймали рішення про найважливіші справи держави, наприклад: обрання на керівні посади та ухвалення законів.
Після створення республіки всі виборні посади прибрали до своїх рук патриції. З них обирали двох консулів терміном на один рік. Консул – найвища державна посада в Римі. Під час воєн один з консулів перебував у Римі, інший – керував військом. Консули скликали народні збори й засідання сенату. Короткий термін їхнього перебування на посаді, а також одночасне правління двох осіб мало запобігти тиранії.
Становище ж плебеїв погіршилося. Вони були зобов'язані служити в лавах римської армії, проте не тільки не брали участі в управлінні республікою, а й потрапляли в рабство за борги. Прагнення плебеїв мати ті самі права, що їх мали патриції, зумовило багатовікову боротьбу між ними. Для тиску на патриціїв плебеї скористалися тим, що на них трималася армія: одного разу вони зібрали свій домашній скарб і разом із сім’ями залишили місто.
Оскільки Рим у цей час воював, такий відхід був небезпечним для всіх його мешканців. Патриції вирішили поступитися. Насамперед плебеї отримали право обирати двох представників для захисту своїх інтересів. Цих представників називали народними трибунами.
Трибун мав право вето (заборони), яке він міг накласти на будь-який закон або розпорядження представника влади. Особу трибуна вважали недоторканною, він не мав права виїздити за межі Рима більш ніж на 24 години.
У 5 ст. до н. е. було ухвалено писані закони. Їх складали представники плебеїв і патриціїв. Через те що записали ці закони на таблицях-дошках, їх стали називати Законами 12 таблиць. Поступово плебеї домоглися нових поступок. У 4 ст. до н. е. закон заборонив за борги перетворювати римського громадянина на раба. Так остаточно завершено формування Римської республіки.
* Республіка (з латини – «рес публіка» – «суспільна справа», «справа народу») – держава, якою керують люди, обрані народом на певний термін.
* Трибун – у римській республіці – представник, обраний плебеями для захисту їхніх інтересів.
