Свято Покрови Пресвятої Богородиці запроваджене у Візантії на згадку про чудесне визволення Константинополя від сарацинів. Серед українців, які століттями страждали від чужоземних набігів, ця легенда набула особливої популярності. Божу матір (її називали й Покровою) вважали своєю покровителькою запорізькі козаки. Щорічно 14 жовтня вони врочисто відзначали це свято на Січі у головному храмі Святої Покрови.
Селяни за погодою на Покрову намагалися передбачити характер майбутньої зими. Казали, що Покрова покриває або листом, або снігом. До початку жовтня звичайно закінчували сівбу озимих. У цей час розпочинався весільний сезон, який тривав два тижні – до Пилипівського посту. Дівчата, які бажали взяти шлюб саме цього року, молилися: «Свята Покрівонько, покрий мені голівоньку».
