Великий внесок у вивчення Австралії та Океанії зробив М. М. Миклухо-Маклай. Молодий дослідник запропонував Географічному товариству проект експедиції на острови Тихого океану. Йому асигнували невелику суму й допомогли отримати дозвіл вирушити на військовому корветі «Витязь» на острів Нова Гвінея.
27 жовтня 1870 р. корвет вирушив у кругосвітню експедицію. Після майже річного плавання Миклухо-Маклай висадився на північно-східному березі Нової Гвінеї (згодом він був названий Берегом Миклухо-Маклая). Тут жили папуаси, які вважалися людожерами й за розвитком перебували в стадії кам’яного віку. Але після того як дослідник вилікував декількох тубільців, стосунки з ними налагодилися. У короткий час Миклухо-Маклай вивчив місцеву мову, що дуже допомогло в подальших дослідженнях. Згодом своїм терпінням, щирістю й готовністю завжди прийти на допомогу росіянин здобув дружбу тубільців.
У грудні 1872 р. за Миколою Миколайовичем прийшов кліпер «Смарагд», однак він не вирушив на батьківщину й здійснив плавання по Малайському архіпелагу. У червні 1876 р. мандрівник повернувся на Берег Маклая й провів у товаристві старих знайомих чотирнадцять із половиною місяців, а в липні 1878 р. він уже був у Сіднеї. Тут невтомний дослідник зайнявся організацією морської зоологічної станції.
Після дванадцятирічних мандрівок Миклухо-Маклай по вернувся на батьківщину, але через кілька місяців знову відправився до Нової Гвінеї. Цього разу він привіз своїм друзям домашню худобу, матерію й насіння культурних рослин. Це була остання подорож ученого. Пам’ять про нього залишилася у живій мові населення Нової Гвінеї: папуаси дотепер говорять «сокира Маклая», «кавун Маклая».
Чи знаєте ви, що…
у 1876 р. Миклухо-Маклай побував на островах Адміралтейства й на одному з Каролінських островів. Тут він звернув увагу на місцеві гроші, які називалися «фе». Вони являли собою «монети» у вигляді грубо обтесаних кам'яних дисків з отвором у центрі й важили до декількох тонн. Цікаво, що ці кам'яні «гроші» мають обмежене ходіння на острові Яп дотепер.