Коли Джеймс Кук приплив до Австралії і побачив незвичайну тварину, він запитав у місцевого жителя: «Що це за звір?» Абориген відповів: «Кенгуру!» – це мовою його племені означало: «Я не розумію!» Проте Кук вирішив, що «кенгуру» – це назва дивовижної тварини. Відтоді її так і називають.
Кенгуру належать до дуже давньої й наразі унікальної групи ссавців, які мають сумку. Природа подарувала кенгуру це пристосування через те, що їхні дитинчата народжуються дуже маленькими й слабкими. Крихітка-кенгуреня відразу ж після народження має дістатися до сумки, де розташований сосок із молоком. Ця сумка служитиме немовляті будиночком у наступні шість місяців.
Та на Землі, мабуть, немає дивнішої тварини, аніж інший житель Австралії – качкодзьоб: пташиний дзьоб, перетинчасті лапи, хвіст, ніби в бобра, лишень укритий хутром.
Та найдивніше, що самка качкодзьоба має молочні залози, однак при цьому відкладає яйця! Для висиджування яєць ці тваринки будують спеціальні нори на берегах водойм, вистеляючи гніздо листям і травою. Самки висиджують яйця, а потім вигодовують дитинчат молоком.
Лінивець, житель Центральної і Південної Америки,– надзвичайно повільна тварина. Він перетравлює їжу близько місяця, дихає лишень один раз на вісім секунд і навіть у туалет ходить раз на тиждень. Більшу ж частину доби лінивці сплять. Це пояснюється їх харчуванням, адже воно складається з листя, яке важко перетравлювати. Пересуваються лінивці також дуже повільно, та й то лишень у разі крайньої потреби. Якщо їм ніщо не загрожує, вони майже весь час висять на гілці дерева.
Повільність лінивців просто вражає. Вони настільки нерухомі, що в їхньому хутрі починають з’являтися синьо-зелені водорості. Але лінивців це цілком улаштовує, бо через них тварина набуває зеленкуватого кольору, що допомагає їй маскуватися.
Сучасні водні ссавці – кити, кашалоти, дельфіни й ластоногі – мають схожі риси. Усі вони дуже великих, часом гігантських розмірів. Річ у тому, що тварини 3 великою масою не так швидко втрачають тепло, як маленькі. Також, щоб витрачати якомога менше тепла, підкорювачі океану запасаються товстим шаром підшкірного жиру.
Більшість водних ссавців оснащені для полювання передовими технологіями – ультразвуковими локаторами! Кити й дельфіни за допомогою ехолокації можуть не тільки зрозуміти, де перебуває риба, а й визначити глибину. Деяким дельфінам ехолокація майже цілком заміняє зір, а також служить для спілкування одне з одним. Кити, дельфіни й кашалоти завжди поспішають на допомогу своїм родичам, якщо отримують від них сигнал небезпеки. Пораненого або хворого товариша підтримують на поверхні, адже всі водні ссавці дихають легенями.
