У XII ст. в Західній Європі вільних селян майже не залишилося. Проте їхня залежність була різною: одні відробляли декілька днів панщини на рік, інші – декілька днів на тиждень. Найважчим було становище особисто залежних селян, які виконували повинності не лише за користування землею, а й особисто за себе. Вони повинні були сплачувати за право вступу до шлюбу, успадковування майна батька тощо.
