Семен Палій (? – 1710) – керівник національно-визвольної боротьби українського народу на Правобережжі наприкінці XVII – на початку XVIII ст., фастівський і білоцерківський полковник (1684–1704, 1709–1710 рр.). Наприкінці 80-х рр. XVII ст. разом із Є. Самусем, 3. Іскрою та А. Абазиним розгорнув боротьбу проти польського панування. Вів переговори з гетьманом І. Мазепою за возз’єднання Правобережної та Лівобережної України, але не знайшов підтримки. У 1702–1704 рр. очолив національно-визвольне повстання на Правобережжі. У 1704 р. на Правобережну Україну вступили війська гетьмана І. Мазепи. За його наказом Палія було заарештовано, а повстання придушено. У 1709 р. після антимосковського виступу І. Мазепи Палія було повернено із заслання й призначено білоцерківським полковником.
Характер. Національно-визвольний.
Керівник. Білоцерківський (фастівський) полковник Є. Палій.
Рушійні сили. Правобережні козаки, міщани, селяни й окремі українські шляхтичі.
Основна мета. Звільнення Правобережжя з-під влади Речі Посполитої і возз’єднання з Гетьманщиною.
Передумови. Завершення війни Речі Посполитої з Османською імперією та укладення польсько-турецького договору на Карловацькому конгресі 1698–1699 рр. Відмова Османської імперії від претензій на Правобережну Україну і повернення Речі Посполитій Поділля.
Причини повстання: 1) Ухвалення в 1699 р. польським сеймом рішення про ліквідацію козацьких полків у Київському та Брацлавському воєводствах. 2) Польська шляхта отримала можливість повернутися у свої колишні маєтки і відновити своє панування на Правобережжі.
Привід. Наказ великого коронного гетьмана С. Яблоновського гетьману правобережного козацтва Самусю (С. Івановичу) розпустити козацькі полки, а укріплення передати полякам. Козаки категорично відмовилися виконувати це рішення.
Початок повстання. Узимку 1702 р. на козацькій раді у Фастові у відповідь на захоплення польськими військами Немирова, Бара, Вінниці та Брацлава було прийнято рішення про початок всенародного повстання. Навесні 1702 р. повстання розпочалося на Поділлі та Брацлавщині.
Територія поширення. Поділля, Брацлавщина, Київщина, Східна Волинь.
Результати. Жорстоке придушення повстання спільними діями польсько-російських військ.
Наслідки. Скориставшись ситуацією, що склалася в результаті війни між Московською державою і Швецією, та ослабленням Речі Посполитої, гетьман І. Мазепа фактично об’єднав під свою булаву Лівобережну і Правобережну Україну (до 1708–1709 рр.).
