Після смерті Ярослава Мудрого його сини і родичі знову почали боротьбу за київський престол, Вони залучали до свого війська іноземців – то поляків, то половців, які розоряли селян. Селяни неодноразово повставали, коли неврожай, набіги сарани і надмірні побори доводили їх до крайнощів.
У 1076 р. Володимир Мономах разом з Олегом Святославичем і поляками брав участь у поході проти чехів, також двічі (з батьком і Святополком Ізяславичем) проти Всеслава Полоцького.
1078 р. його батько став київським князем, а Володимир Мономах отримав Чернігів. У 1080 р. він відбив навалу половців на чернігівські землі, завдав поразки кочівникам-торкам.
У 1185 р. написано «Слово о полку Ігоревім». У цьому творі описано військовий похід руських князів на половців і сонячне затемнення.
У 1093 р. після смерті батька, Великого князя Всеволода, Володимир Мономах мав можливість зайняти київський престол, але, щоб уникнути нової усобиці, добровільно поступився цим правом двоюрідному брату Святополку, сказавши: «Його батько був старший за мого і раніше мого княжив у Києві». Сам же зайняв Чернігівський престол.
У 1113 р. у Києві після смерті київського князя Святополка Ізяславича спалахнуло народне повстання. Київські вельможі покликали на княжіння Володимира Мономаха, онука Ярослава Мудрого. Він придушив повстання, та але після цього видав закон, який полегшував становище народу: «Статут Володимира Мономаха», або «Статут про рези».
У 996 р. розпочата «Повість минулих літ» – Київське літописне зведення. У 1113 р. чернець Києво-Печерського монастиря Нестір відредагував зведення на прохання князя Святополка II. Потім, на прохання наступних князів, цей літопис редагували ще тричі рази.
Володимир Мономах прославився як мудрий правитель і хоробрий воєначальник. Усе своє життя він прагнув захистити свої володіння від половців – він ходив проти них у походи, укладав із ними союзи, був одружений із половецькою княжною, неодноразово збирав князів на з’їзди, щоб припинити усобиці і зібрати антиполовецький союз. Володимиру Мономаху вдалося наприкінці свого життя досягти поставленої мети.
Володимир Мономах був рідкісним правителем, який перш за все піклувався про народ. Перед смертю він звернувся до своїх синів із такими словами: «А над усе не забувайте убогих... і не давайте сильним погубити людину... Також і бідного смерда, і убогу вдову не давав я сильним образити».
Син Володимира Мономаха, Мстислав Великий, ще деякий час утримував єдність руських земель. Після смерті Мстислава Київська Русь остаточно розпалася на півтора десятка держав.
