До III тисячоліття до н. е. більшості племен, які жили в Євразії, довелося стати скотарями – клімат став засушливим. До І тисячоліття ці скотарі перетворилися на справжніх кочівників.
Кочівники їздити верхи, користуючись тільки вуздечкою і сідлом. Вони захищали свої табуни і стада, відвойовували пасовища у сусідів, уміли швидко згортати свої пересувні будинки. У кочівників була сувора дисципліна і у сім’ї, і у війську. їх боялися вороги.
Територія України стала центром кочового життя багатьох племен.
Від Карпат до Кубані жили кіммерійці. їх набігів боялися жителі цивілізованих Малої Азії Кавказу, Близького Сходу. Учені вважають їх нащадками трипільців. Кіммерійці будували укріплені городища і некрополі. Вони першими почали використовувати залізне озброєння високої якості.
За кіммерійцями на нашу землю прийшли інші кочівники – скіфи. Вони грабували країни Близького Сходу і Азії, потім осіли у степах Причорномор’я. Пізніше їх столицею став Неаполь Скіфський на березі Чорного моря.
У VIII–VII ст. до н. е. відбувся один із останніх потопів на Землі – води Балтійського моря прорвалися до Чорного, точніше, до частини стародавнього прісного моря Сармата. Рівень води піднявся, хвилі сягали 80–100 м. Цей потоп змив кіммерійців.
«Царські» скіфи були володарями підкорених земель і народів. Вони прагли відрізнятися від інших, круглоголових «скіфів», тому з дитинства подовжували собі череп, прив’язуючи дощечки. Свій рід вели від батька, брали собі багато дружин, підтримували войовничий дух звичаєм пити кров першого убитого ворога, пили із ворожого черепа. Знатного воїна ховали у курганах, часто разом із дружинами, кіньми, рабами, навіть побратимами.
На правому березі Дніпра жили скіфи-землероби. Вони виробляли мед, віск, вирощували пшеницю, добували хутро. Греки з колоній і раби виготовляли чудові золоті прикраси для воїнів-скіфів, залізну зброю, посуд. Від скіфів українці успадкували білі штани і сорочку, козацьку шапку, чоботи, зброю – пернач, сагайдак та багато іншого.
Знайдена у кургані Куль-Оба.
У 513 р. до н. е. цар персів Дарій, успішний полководець, прийшов на землю скіфів, щоб остаточно знищити «скіфську загрозу». Дарій привів 700 тис. воїнів, а у скіфів воювали всі, хто міг тримати лук. Таких виявилося декілька мільйонів. Скіфи заманювали персидське військо у згубні містини і випалені степи, а потім знищували його. Непереможні перси програли.
У 339 р. батько Александра Македонського Філіпп розбив скіфське військо. Загинув 90-річний цар скіфів Атей. Через 100 років скіфи стали данниками племен сарматів.
Лише деяка частина залишилася вільно жити у Криму своїм скіфським царством. Ці скіфські царі чеканили свою монету і брали участь у політиці Греції, Азії, Риму.
