Папська держава – теократична держава римських пап. Займала більшу частину території Середньої Італії. У період «Авіньйонського полону пап» (1309–1377), коли вони постійно перебували у Франції, посилилася роздробленість держави. У деяких містах виникли тиранії сеньйорів, які фактично були самостійними правителями.
У другій половині XIV ст. представники Папи Римського стали силою придушувати фактично незалежні міста та області. У XV ст. Папська держава залишилася відсталою.
Особливо негативно на її становище впливало те, що кожний новий Папа усував від влади родичів свого попередника і віддавав їхні посади своїм прибічникам.