Бабак, або степовий сурок – це справжній символ українських степів. Його веселий вигляд, гучний свист і спокійне життя в колоніях зробили його улюбленцем серед природолюбів. Але ця тварина не така проста, як здається на перший погляд. Більшість свого життя бабак проводить під землею — у своїх складних і продуманих норах.
Побачити його можна лише у теплу пору року, коли він прокидається після тривалої сплячки. Проте навіть у цей час він обережний, насторожений і завжди готовий заховатися назад під землю.
Де сьогодні мешкає бабак?
Сьогодні бабака в Україні можна побачити здебільшого на сході країни, зокрема у степах Харківської, Дніпропетровської та Луганської областей. Це рідкісна тварина, оскільки багато його природних територій було знищено сільським господарством і забудовою. Він надає перевагу відкритим просторам з цілинною, тобто недоторканою, степовою рослинністю.
Саме там бабак почувається захищено, може бачити ворогів здалеку й мати достатньо їжі. Території, де мешкає бабак, зазвичай сухі, сонячні, з невисокими травами, де тварина легко пересувається і швидко ховається в нору. У дикій природі бабаки ніколи не живуть поодинці – вони формують колонії, які нагадують невидимі підземні міста.
Як виглядає степовий сурок?
Бабак – це велика, кремезна тварина з короткими лапами й м’яким густим хутром. У дорослому віці він досягає довжини близько 50 см, а його вага може сягати 6 кг – це більше, ніж у середнього домашнього кота. Його тіло округле, хвіст короткий, але пухнастий, а передні лапи добре пристосовані до риття землі. Забарвлення хутра зазвичай жовтувато-буре, що допомагає йому зливатися з тлом степу.
Очі розташовані високо, що дозволяє йому добре бачити навколо навіть із нори. Його зовнішність може здаватися кумедною, але насправді це тварина з дуже серйозною організацією життя.
Ключові характеристики бабака:
- довжина тіла – приблизно 50 см;
- маса – до 6 кг;
- забарвлення – жовтувато-коричневе;
- передні лапи з міцними кігтями – для риття;
- короткий, товстий хвіст.
Чим живиться бабак?
Раціон бабака повністю рослинний. Він їсть усе, що може знайти у степу в період активності – від весни до осені. Їжа не лише дає йому енергію, а й дозволяє накопичити жирові запаси на зиму. Бабаки не роблять запасів їжі в нору – вся енергія зберігається в тілі. Тварини дуже вибагливі: надають перевагу молодому листю, ніжним пагонам і квіткам.
Основні складники раціону:
- молоде листя рослин;
- пагони трав;
- квітки;
- насіння степових трав;
- рідше – корінці.
Щоб нагодувати себе і підготуватися до зими, бабак протягом літа майже постійно пасеться.
Як живе бабача родина?
Бабаки – дуже соціальні тварини. Вони живуть колоніями, які складаються з декількох родин, кожна з яких має свою нору, але часто спілкується з сусідами. Кожна сім’я займає впорядковану й ретельно викопану нору, яка може сягати до 3 метрів у глибину та понад 10 метрів у довжину. Всередині є кілька "кімнат": для сну, виховання дитинчат і тимчасового відпочинку. Самка народжує 4–6 дитинчат, які залишаються під її наглядом протягом першого року.
Цікаво знати:
- статевої зрілості бабаки досягають лише у 3 роки;
- у норі завжди сухо, тепло і безпечно;
- на вході бабаки часто створюють "оглядовий майданчик";
- при небезпеці один з них видає гучний свист – сигнал тривоги;
- родини зберігають тісний контакт, навіть коли перебувають під землею.
Бабача сплячка – найдовша серед українських звірів
Однією з найвідоміших особливостей бабака є його здатність до тривалої сплячки. Зазвичай вона триває понад 7 місяців – з осені до кінця березня або початку квітня. У цей період бабак не їсть, не п’є і практично не рухається. Його температура тіла падає, серцебиття уповільнюється, а організм живе за рахунок накопиченого жиру.
Під час сплячки бабак залишається в особливій спальній камері своєї нори, яка заздалегідь утеплена землею та травою. Виходить на поверхню лише навесні, коли стає достатньо тепло.
Під час сплячки:
- серцебиття знижується з 80 до 5 ударів за хвилину;
- температура тіла падає з 37°C до 5–7°C;
- організм не потребує води – жири розщеплюються з утворенням вологи;
- бабак не прокидається до весни, навіть за умов раптового потепління.
Ця здатність допомагає йому виживати в суворих умовах, коли в степу немає жодної їжі.
Цікаві факти про бабака
- У деяких регіонах бабака називають "байбаком" – це його народна назва.
- Свист бабака можна почути на відстані до 500 метрів – це сигнал небезпеки для всієї колонії.
- Колонія бабаків часто має власну "систему безпеки" – наглядача, який стежить за околицями.
- Попри масивність, бабаки здатні бігти дуже швидко – щоб миттєво дістатися до нори.
- У США День бабака відзначають 2 лютого, коли бабак прогнозує прихід весни – символіка пішла від цієї ж тварини.
- Бабаки спілкуються між собою за допомогою різних звуків, пози тіла та навіть рухів хвоста.
Бабак – це більше, ніж просто велика "земляна тварина". Він – частина унікального степового ландшафту, який з кожним роком зникає під натиском людини. Ці тварини відіграють важливу роль у природному балансі: вони розпушують ґрунт, сприяють росту трав і служать кормом для хижаків. Знищення бабакових колоній означає втрату не лише виду, а й цілого фрагменту екосистеми.
Саме тому бабак занесений до Червоної книги України, і його оселі потрібно зберігати. І можливо, одного дня, у тиші українського степу, ви почуєте різкий, пронизливий свист – це бабак попереджає своїх, що ви йдете.
