Качуркові – родина океанічних птахів ряду Буревісникоподібні. Довжина 15–25 см. Політ тільки активний, над самісінькою водою. Існує близько 22 видів, переважно в Південній півкулі; 3 види гніздяться на берегах далекосхідних морів.
Мають дуже довгі крила, середньої довжини хвіст різної форми, маленький, слабкий, гачкуватий дзьоб та маленькі тонкі ноги, три передні пальці яких сполучені перетинкою. Густе, як хутро, оперення темно-бурого забарвлення з білуватим малюнком. До них належать качурка прямохвоста (Hydrobates pelagicus) з прямо обкраяним хвостом та качурка північна вилохвоста (Oceanodroma leucorhoa) з вилоподібним хвостом. Обидва види живуть по всьому Атлантичному океану, за винятком північних його частин, та в деяких місцях Тихого океану; це цілком морські птахи, що проводять на суходолі тільки період розмноження.
Усі качурки діяльні здебільшого вночі. Хоча їх бачиш повсякчас удень, але найжвавіша діяльність пташок настає лише після заходу сонця і триває всю ніч. Серед океану вони трапляються поодинці, але звичайно тримаються маленькими або великими зграйками. Літають гарно і майстерно; плавають неохоче і сідають на воду тільки для відпочинку.
Сила їхнього польоту вражає. Вони літають цілими днями без перерви, відпочиваючи лише тоді, коли втомлюються. Тривала буря може знесилити їх, точніше, не сама боротьба з вітром, а те, що буря заважає їм добувати їжу, і птахів виснажує голод.
Їжа качурок складається з м’якотілих, ракоподібних і рибок; так само охоче вони поїдають різні жирні речовини, що плавають на поверхні води. Способом гніздування вони майже не відрізняються від своїх родичів. За кілька тижнів до виведення пташенят качурки вирушають в ущелини поблизу моря; там вони своїми кігтями викопують у землі досить глибокі нірки, споруджують гніздо зі стеблинок трави, щоб наприкінці червня відкласти у нього одне кругле біле яйце.
Крім поморників, жоден інший птах не нападає на качурок у морі; загнані ж на сушу, вони часто стають жертвами воронів, адже ці птахи й гадки не мають про те, щоб захищатися. Людина їх ніколи не переслідує, оскільки запах риб’ячого жиру (ворвані), властивий цим птахам, надзвичайно сильний і відвертає навіть північного жителя.
