Найбільш поширена в Атлантичному океані та в Середземному морі. Довжина її – 3–4 м і навіть більше. У цих акул струнке веретеноподібне тіло, видовжена голова з довгим конічним рилом. Зуби надзвичайно гострі, тонкі, без зазублин по краях, загнуті всередину. Передні нижні зуби дуже виступають, їх добре видно, навіть коли паща закрита. Забарвлення зверху голубувате, знизу – біле.
Плаває, як правило, недалеко від берегів у верхніх шарах води; при цьому частина спини піднята, тож акулу можна помітити здалеку. Плаває дуже швидко, хоча й не надто вправно, бо повороти їй даються нелегко. Вона чудово бачить і чує, у неї також добрий нюх.
Розумові здібності цих акул розвинені, мабуть, дуже добре, що виявляється у прийомах полювання та в піклуванні про потомство. Мако – страшенні ненажери. Акулу постійно мучить ненаситний голод, через що вона стає надзвичайно хижою, зухвалою і дуже винахідливою.
Акули-мако мешкають скрізь у водах помірного і тропічного морів. їх можна зустріти як біля берега, так і у відкритому морі на глибині до 500 м. Віддають перевагу воді, температура якої не нижче 16 °С. На наявність акул-мако досить точно вказують меч-риби, оскільки вони мешкають в аналогічних природних умовах і є частиною раціону мако. Харчуються ці акули в основному рибами, головоногими молюсками, зокрема кальмарами. Морські ссавці рідко стають їхньою здобиччю. Великі особини можуть нападати на дельфінів.
Акули-мако розмножуються яйцеживородінням. Ембріони живляться жовтком і незаплідненими яйцями. Новонароджене дитинча завдовжки близько 70 см.
Про напад акули на людину існує сила-силенна розповідей. Говорять, що людині начебто вдається іноді навіть вийти живою з пащі і зсередини акули. Нерідкі також випадки, коли акула випускає з пащі схоплених нею людей, якщо вони чинять опір. Що ж до трупів, то акули пожирають їх з жадібністю. Якщо на кораблі лютує яка-небудь хвороба, то акули цілими зграями супроводжують судно і швидко розшматовують трупи, викинуті в море. Розповідають, що під час морських битв вони збираються окремими зграями і підстерігають, коли який-небудь поранений чи вбитий моряк упаде за борт, не звертаючи уваги на гарматні постріли.
З родини Isuridae (підряду Galeoidei) небезпечна для людини біла акула, або акула-людоїд (Carcharodon carcharias), зуби якої виростають до 3 см, а сама вона завдовжки до 13 м. Її вимерлі родичі, відомі з відкладень верхньої крейди до пліоцену, досягали завдовжки 30 м, а їхні зуби – до 13 см. Акула-людоїд – один з небагатьох безперечно агресивних видів, що нападає на людину та невеликі човни, навіть якщо її не провокують. Тому пляжі біля берегів Австралії обнесено для захисту від акул спеціальними загородженнями. На Атлантичному узбережжі Сіла також були зафіксовані випадки нападу цих акул на людину зі смертельним наслідком. Цей вид близький до згаданої акули-мако, але відрізняється від неї меншими розмірами і живе в тепліших морях.
Ловлять акул найчастіше сітями або великими гачками, прикріпленими до товстого ланцюга. Як приманку можна настромити рибину, шматок сала, у крайньому разі – пучок клоччя або щось подібне, оскільки ненажерливе чудовисько накидається на все, що викидають у море.
Схопивши приманку і потрапивши на гачок, акула зазвичай починає страшенно кидатися і битися, причому завдає таких потужних ударів, що легко може вбити людину чи розтрощити міцні дошки. Через це з невеликих човнів ловити їх небезпечно.
Акула-мако вважається найшвидшою серед акул. Здатна під час кидків розвивати швидкість 74 км/год, а також вистрибувати з води на висоту до 6 м.
