У 1822 році одна з країн Південної Америки, Бразилія, здобула незалежність. Через сто років жителі Ріо-де-Жанейро, що на той час було столицею Бразилії, вирішили урочисто відсвяткувати ювілей своєї незалежності. Щоб наголосити на винятковій значущості події, було вирішено створити монумент Христа Спасителя.
Сама ідея спорудити статую Спасителя належить принцесі Ізабел, яка й улаштувала конкурс на кращий проект. Переможцем став скульптор Ектор да Сілва Коста. Гроші на спорудження дивовижного витвору збирала вся країна. Скульптор запропонував зобразити Христа з розпростертими в жесті благословення руками. Більш того, здалеку фігура мала нагадувати хрест. Коли проект був обраний і затверджений, з’ясувалося, що в Бразилії немає техніки для його реалізації. Бразильцям довелося звернутися по допомогу до французів. Саме у Франції, під керівництвом французького скульптора Поля Ландовські, було виготовлено всі деталі пам’ятника.
Із Франції частини фігури перевозили до Бразилії. Долаючи довгий шлях залізницею, деталі врешті-решт досягали місця призначення – гори Корковадо. Будівництво статуї тривало близько дев’яти років, проте результат роботи виправдав усі витрати. Її можна справедливо вважати технічно досконалою, бо, незважаючи на свої гігантські розміри, вона не боїться жодної негоди й вітру.
Статую Ісуса Христа Спасителя в Ріо-де-Жанейро вважають національним надбанням і бразильською святинею.
