Весільні чини. Майже всі весільні гості мали свої весільні чини.
Староста (сват) починав сватання, ділив коровай, виголошував прощі, у деяких місцевостях надягав намітку нареченій тощо. У парі зі старостою виступала його дружина – старостина (сваха, свашка), яка брала участь в обміні подарунками, хлібом, у покриванні молодої.
До почту молодих входили весільні чини, які виконували приданки, закосяни. Свашки виконували обряд пов’язування намітки; світилка стежила, щоб не згасли свічки при виконанні обряду посаду; брат продавав сестру-наречену; солов’ї (хлопці, родичі молодої) продавали її придане.
Серед весільних чинів були й вінкоплетниці, коровайниці, візники (возниці, кодаші), гудаки (веселики, музики), кошельник (при обдаровуванні); весільні атрибути несли хорунжий і прапор.
Найповажніші весільні чини перев’язувалися рушниками, інші чіпляли букети на одяг і квітки на капелюхи.
