Фовізм (1905–1907)
Напрямок у французькому живописі, послідовників якого на певний час об’єднало спільне прагнення до емоційної сили художнього вираження, стихійної динаміки малювання, інтенсивності відкритого кольору і гостроти ритму.
Назва походить від французького «дикий». Характерне вкрай інтенсивне звучання відкритих кольорів, зіставлення контрастно замальованих площин, замкнутих у загальний контур, зведення форми до простого її окреслення.
Видатні представники: А. Матісс, А. Марке, Ж. Руо, Р. Дюфі, М. Вламінк.
Кубізм (перша чверть XX ст.)
Напрямок в образотворчому мистецтві Франції та інших країн. Його представники висували на перший план формальні експерименти – конструювання об’ємної форми на площині, виявлення простих стійких геометричних фігур (куб, конус, циліндр) розкладом складних фігур на прості.
Видатні представники: П. Пікассо, Ж. Бран, X. Гріс, Р. Делоне.
Експресіонізм (перша чверть XX ст.)
Напрямок у мистецтві, літературі, який проголосив єдиною реальністю суб’єктивний духовний світ людини, а його відображення – головною метою мистецтва. Особливо яскраво проявлявся в мистецтві Німеччини та Австрії.
Видатні представники: Е. Нольде, Ф. Марк, П. Клеє, О. Кокошка, В. Кандінський (рання творчість).
Футуризм (1910–1920)
Напрямок у європейському мистецтві, переважно Італії та Росії, послідовники якого прагнули створити «мистецтво майбутнього», не сприймали традиційну культуру («спадщину минулого»), оспівувли красу майбутньої епохи індустріалізму, техніки, високих швидкостей і темпів життя. Для їхнього живопису характерні зсуви, напливи форм, багаторазові повторення мотивів, ніби підсумовуючи враження, отримані в процесі стрімкого руху.
Поєднання в одній композиції різних моментів руху, поділені на окремі фрагменти фігури, спіралі, зиґзаґи, еліпси, вибухи тощо.
Видатні представники: У. Боччоні, Дж. Северіні, Д. Балла, К. Карра, Л. Руссоло.
Конструктивізм (XX ст.)
Напрямок в образотворчому мистецтві, архітектурі та дизайні XX ст., який визначав своєю головною метою художнє освоєння можливостей сучасного науково-технічного прогресу. Сформувався в 1910-ті рр. перш за все на основі фовізму і футуризму.
Видатні представники: О. Родченко, О. Ган.
Орфізм (1910-ті рр.)
Напрямок у західноєвропейському мистецтві, послідовники якого намагалися відобразити динаміку і музикальність ритму перетинанням площин, пофарбованих у чисті, яскраві кольори.
Засновником і теоретиком орфізму був французький художник Робер Делоне, а назву дав поет Аполлінер за ім’ям Орфея – героя давньогрецької міфології.
Видатні представники: Р. Делоне, Ф. Купка, М. Дюшан.
Супрематизм (1910-ті рр.)
Напрямок в авангардистському мистецтві Росії, заснований Казимиром Малевичем, який уважав його вищим досягненням мистецтва (звідси назва, що походить від латинського «вищий, останній»).
Притаманні геометричні абстракції з найпростіших фігур (квадрат, прямокутник, коло, трикутник). Комбінації з цих фігур мали відображувати абсолютні, «вищі» основи реальності, осягнуті інтуїцією художника.
Видатні представники: К. Малевич, Н. Суєтін, І. Чашник.
