Тарас Григорович Шевченко народився 9 березня 1814 року і пішов з життя 10 березня 1861 року. Він також відомий як Кобзар Тарас, або просто Кобзар.
Це був український поет, письменник, художник, громадсько-політичний діяч, фольклорист та етнограф.
1. Його літературна творчість вважається основою сучасної української літератури
Літературна спадщина Тараса Шевченка вважається основою сучасної української літератури і, значною мірою, сучасної української мови, щоправда, відмінної від мови його віршів.
Деякі твори він написав і російською мовою («Дев'ять повістей», «Щоденник», «Автобіографія»). Він також відомий своїми численними шедеврами як художник та ілюстратор.
2. Кобзар був стипендіатом Імператорської академії мистецтв
Шевченко був і непересічним художником. Він вступив до Імператорської Академії мистецтв у Санкт-Петербурзі і навчався там під керівництвом Брюллова.
У листопаді 1845 року отримав офіційне звання художника. На сьогоднішній день збереглося 835 мистецьких творів Шевченка-художника, серед яких живопис і графіка різних жанрів, виконаних у різних техніках.
3. Замолоду Шевченка віддали в підмайстри
Тараса відправили на службу до Богорського, який щойно прибув із Києва у 1824 році. Будучи підмайстром, Тарас носив воду, опалював школу, служив настоятелю, читав псалми над померлими і продовжував вчитися.
У цей час Шевченко знайомиться з деякими творами української літератури. Незабаром, втомившись від багаторічного знущання Богорського, Шевченко втік у пошуках майстра живопису по навколишніх селах.
Кілька днів працював у дяка Єфрема в Лисянці, пізніше в інших місцях південної частини Київської губернії. У 1827 році Шевченко пас общинних овець поблизу свого села.
Тоді він познайомився з Оксаною Коваленко, подругою дитинства, яку Шевченко неодноразово згадував у своїх творах. Їй він присвятив вступ до своєї поеми «Мар’яна-черниця».
4. Він почав працювати над своїми віршами ще будучи кріпаком
Вірші Шевченко почав писати ще будучи кріпаком, а в 1840 році вийшла його перша поетична збірка «Кобзар».
За словами відомого українського поета післяшевченківського покоління – Івана Франка, «Кобзар» був «новим світом поезії. Вирвала вона, мов джерело чистої, холодної води, і заіскрилась ясністю, широтою й витонченістю художнього виразу, яких раніше не знало українське письменство».
5. Був нагороджений срібною медаллю в 1841 році
У 1841 році вийшла епічна поема «Гайдамаки». У вересні 1841 року Шевченко отримав третю срібну медаль за «Циганку-ворожку».
Шевченко писав і п’єси. У 1842 році він випустив частину трагедії «Микита Гайдай», а в 1843 році завершив драму «Назар Стодоля».
Перебуваючи в Петербурзі, Шевченко тричі подорожував Україною. Тобто в 1843, 1845 і 1846 роках. Важкі умови життя українців глибоко вплинули на поета-живописця.
Шевченко відвідав своїх братів і сестер, ще закріпачених, та інших родичів. Зустрічався з видатними українськими письменниками та інтелігенцією – Євгеном Гребінкою, Пантелеймоном Кулішем, Михайлом Максимовичем, товаришував із княжою родиною Рєпніних, особливо з Варварою.
6. У 1845 році Тарас отримав також звання некласного художника
22 березня 1845 року Рада Академії мистецтв присвоїла Шевченкові звання некласного художника.
Він відвідав Україну, де зустрівся з істориком Миколою Костомаровим та іншими членами Братства святих Кирила і Мефодія, таємного товариства, також відомого як Українсько-слов’янське товариство, яке займалося політичною лібералізацією імперії та перетворенням її на федеративну.
Після придушення товариства владою, Шевченко написав вірш «Сон», який був конфіскований у членів товариства і став одним із головних сюжетів скандалу.
7. Був заарештований у 1847 році за знущання над царською дружиною
Шевченка разом з членами товариства заарештували 5 квітня 1847 року. Цар Микола І прочитав вірш Шевченка «Сон».
Віссаріон Бєлінський писав у своїх спогадах, що Микола І, добре знаючи українську мову, сміявся і хихотів, читаючи розділ про себе, але його настрій швидко змінювався на гірку ненависть, коли він читав про свою дружину.
Шевченко висміював її пухнасту зовнішність і тики на обличчі, які у неї виникли, побоюючись повстання декабристів і його планів убити її родину.
Кажуть, що після прочитання цього розділу цар з обуренням заявив: «Мабуть, у нього були причини не ладнати зі мною, але чим вона це заслужила?»
8. Останні роки Тарас присвятив роботі над новими віршами та іншими художніми творами
Останні роки свого життя Тарас Шевченко присвятив роботі над новими поезіями, картинами, гравюрами, редагуванням своїх старих творів.
Після важких років у вигнанні – його хвороби взяли своє. Шевченко помер у Петербурзі 10 березня 1861 року.
9. Друзі виконали його бажання бути похованим в Україні, висловлене в одному з його віршів
Спочатку його поховали на Смоленському кладовищі в Санкт-Петербурзі. Проте, виконуючи бажання Шевченка, висловлене у вірші «Заповіт», бути похованим в Україні, друзі організували перевезення його останків потягом до Москви, а потім кінним возом на батьківщину.
Шевченка перепоховали 8 травня на Чернечій горі поблизу Дніпра та Канева. Над його могилою насипано високий курган, нині це меморіальна частина Канівського музею-заповідника.
Переслідуваний страшним нещастям у коханні та житті, поет помер за сім днів до оголошення звільнення кріпаків у 1861 році. Його творчість і життя шанують українці в усьому світі, а його вплив на українську літературу є величезним.
10. Він написав так багато віршів, але лише 28 були опубліковані
Тарас Шевченко написав 237 віршів, але лише 28 з них були опубліковані в Російській імперії та ще 6 в Австрійській імперії за його життя. Решта віршів не пройшла цензуру влади й були знищені.
