Плід фантазії Гоголя, заснований на двох образах.
У примітці до повісті «Вій» Гоголь писав, що він лише переказує народну оповідь практично без змін – «майже в такій же простоті, як і чув». Справді, казки зі схожим сюжетом добре відомі у міфології слов'янських народів. Але в жодній з них немає персонажа, подібного до гоголівського Вію. Як немає його і в будь-яких інших фольклорних творах.
Немов з нізвідки, лише на мить з'являється в повісті цей страшний персонаж і відразу знову зникає в небуття. Цей таємничий демон смерті, якому автор присвятив майже півтора десятка рядків повісті, виписаний такими яскравими, виразними фарбами, що незмінно привертає до себе увагу дослідників творчості Гоголя.
Більшість із них вважає, що в основу повісті, безсумнівно, покладено народну оповідь, яка була переосмислена та опрацьована автором. Ймовірно, Гоголь переробив кінцівку переказу, явив читачам загадковий образ Вія – породження власної фантазії. Проте Вій з'явився не на порожньому місці – у нього є фольклорні прототипи, деякі характерні риси яких, мабуть, і були використані Гоголем.
Так, багато дослідників гоголівської повісті відзначали подібність цього містичного персонажа, що має згубний погляд, з численними народними повір'ями про святого Касьяна. Християнська церква відзначає день пам'яті преподобного Іоанна Касіяна Римлянина (V століття) 28 лютого за старим стилем, а у високосні роки – 29 лютого. Він відомий як талановитий духовний письменник та організатор монастирів.
У народній свідомості існував інший образ Касьяна, який не має нічого спільного з канонічним. Він несподівано перетворився з реальної людини на якусь майже демонічну істоту, яку наділяють епітетами – немилостивий, грізний, злопамятний. Згідно з одними повір'ями, Касьян – грішний ангел, який зрадив Бога. Але після каяття він за своє відступництво був закутий у ланцюзі і поміщений під землю.
Приставлений до нього ангел три роки поспіль б'є зрадника важким молотом по лобі, а на четвертий випускає на волю, і тоді гине все, на що він глянув. В інших оповіданнях Касьян постає загадковим і згубним створінням, вії його такі довгі, що досягають колін, і він через них не бачить Божого світла, і тільки 29 лютого вранці, раз на 4 роки, він піднімає їх і оглядає світ – на що впаде його погляд, то гине.
На Полтавщині Касьян є чорною істотою, вкритою вовною, зі шкірою, подібною до кори дуба. Живе він у печері, засипаний землею. Його величезні повіки 29 лютого піднімає різна погань, Касьян оглядає світ, і тоді хворіють люди і тварини, трапляються мор та неврожай.
Практично у всіх легендах про Касьяна підкреслюються його демонічна сутність та надзвичайна згубність погляду як результат зв'язку з дияволом, що ріднить Касьяна з гоголівським Вієм. Певні риси подібності виявляються при порівнянні Вія з язичницьким Велесом – старовнім покровителем мисливців, який уособлював ще й духів убитих звірів й асоціювався зі світом мертвих.
Але, ймовірно, найбільш важливим для Гоголя прототипом Вія став все ж таки Юда Іскаріот, образ якого вгадується за фігурою гоголівського демона при зверненні до деяких апорифічних текстів. У цих творах, що не ввійшли в канон, про зовнішність Юди незадовго до його смерті повідомляється, що його повіки стали величезними, розрослися до неймовірних розмірів, не дозволяючи йому бачити, а тіло жахливо розпухло й стало важким.
Цей апокрифічний образ Юди (гігантські повіки та важке, неповоротке тіло) визначив і головні риси Вія. Гоголь, змушуючи глянути на Вія Хому Брута, що не сподівається на Бога, показує недбалому бурсаку його євангельського двійника.
