Колодій – бог любові та шлюбу, символ родючості, міцного здоров’я, бадьорого духу. За народним календарем, Колодій приходить до людей на Стрітення.
Свято Колодія, що відзначається наприкінці лютого, триває сім днів. Воно багате на веселі та радісні ігрища. На це свято годилося обов’язково помиритися, пити «колодієвий» напій «по колу», щоб загасити злобу та роздратованість, інакше зло за рік до наступного приходу Колодія так сточить серце та душу, як шашіль тверду деревину, зробивши її крихкою, а згодом перетворивши на порох. Колодій допомагає після довгої зими повернути втрачене здоров’я, бо саме тоді людина відчуває втому, безсилля, адже не вистачає свіжої городини, садовини. А тому до цієї пори наші предки готували колодієві напої. Приготування божественного напою Колодій довіряв лише вибраним людям, бо ці напої особливі – «знахарські», а тому здатні повертати здоров’я навіть, здавалося б, смертельно хворим.
У понеділок зранку жіноцтво збиралося справляти Колодки. Колодка у наших предків була символом продовження роду. Одна з жінок клала на стіл невеличке полінце. Інші вповивали колодку полотняною пелюшкою. Потім сідали за стіл навколо колодки, вітали одна одну з її народженням. Якщо в цей час заходив хтось із чоловіків, йому чіпляли заздалегідь приготовану невеличку колодочку, за що він мав відкупитися. Після святкування народин колодки заміжні жінки обходили ті родини, у яких були парубки, що не оженилися впродовж останніх М’ясниць, і прив’язували їм колодки до ніг. У такий спосіб карали й дівчат, які перебирали женихами і не встигли пошлюбитися. Дівочу колодку оздоблювали барвистими стрічками та паперовими квітками і прив’язували до лівої руки. Парубки заздалегідь готувалися до свята і знали, що від колодки можна відкупитися грішми або намистом, стрічками чи хустиною.
