Зовнішня політика Московської держави за царювання Івана IV (1547–1584) набула експансіоністського характеру. Такою була зовнішня політика багатьох тогочасних держав. Але західноєвропейські держави, намагаючись уникати тривалих війн із сусідами, спрямовували свою експансію у Новий Світ: завойовували там землі і перетворювали їх на свої колонії. Для Московської держави об’єктом колонізації стали сусідські території. Унаслідок завоювань відбувалося економічне зміцнення і територіальне зростання Московії. Для підкорених народів завоювання мали негативні наслідки: вони втратили можливості для розвитку власної державності.
Ядро державної території Московської держави, яке сформувалося до XVI ст., розміщувалося осторонь головних світових торговельних шляхів.
