Улітку 1687 р. на річці Коломак (притока Ворскли), де отаборилося після невдалого Першого Кримського походу московсько-українське військо, за наказом боярина В. Голіцина відбулися вибори нового гетьмана. Гетьманська булава дісталася генеральному осавулу Івану Мазепі. Одночасно було укладено новий україно-московський договір – Коломацькі статті.
Основні положення Коломацьких статей:
• Підтверджувалися надані раніше козацькі та гетьмансько-старшинські привілеї.
• Зберігалося 30-тисячне реєстрове козацьке військо і компанійські полки.
• Козацька старшина зобов’язувалася наглядати за гетьманом і доносити на нього царському уряду.
• Гетьман позбавлявся права заміняти на «урядах» вищу старшину без царського дозволу, а старшина – скидати гетьмана.
• Суттєво обмежувалося право гетьмана розпоряджатися військовими землями.
• Гетьману заборонялося підтримувати дипломатичні відносини з іншими державами, він був зобов’язаний дотримуватися «вічного миру і союзу» з Річчю Посполитою, тобто фактично зректися Правобережжя.
• Гетьман зобов’язувався направляти козацьке військо для участі в походах Московії проти Кримського ханства й Османської імперії.
• Листи і документи, отримані із сусідніх держав, наказувалося, не відкриваючи, надсилати до Москви.
• Перебування в гетьманській столиці – Батурині – полку московських стрільців для контролю над гетьманом.
• Українським купцям «під жорстким наказаниям» заборонялося торгувати в Московській державі й підтримувати торговельні зв’язки з Кримом.
• Українці під загрозою смертної кари зобов’язувалися приймати від царських вояків знецінені московські гроші.
• В окремій статті вимагалося, щоб «никто не голосов таких не испущал, что Малороссийский край – Гетманского регименту, а отзывались бы везде единогласно – их царского Пресветлого Величества самодержавной державы».
• Уперше було законодавчо визначено необхідність злиття українського і російського народів усілякими засобами «в неразорванное и крепкое согласие». Для цього рекомендувалося заохочувати україно-московські шлюби.
