Можливо, перший вид «анімації» з'явився не наприкінці XIX століття, а набагато раніше. Британські дослідники проаналізували гравіровані таблички часів палеоліту і дійшли висновку, що зображені на них постаті здавалися живими в мерехтливому світлі вогнищ.
У дослідженні, опублікованому в журналі PLoS One, вчені розглянули один із видів палеолітичного мистецтва – плакетки з гравіюванням. Ці плакетки є невеликими плоскими каменями, які були знайдені по всій Європі (але найчастіше зустрічалися в регіонах від Португалії до Німеччини). На них зображені тварини, люди та абстрактні символи.
Раніше археологи не могли встановити їх точне призначення.
Що показало нове дослідження?
Автори нової роботи ретельно дослідили 54 таблички, зібрані в середині ХІХ століття на півдні Франції під час розкопок скельного навісу Монтастрюк.
На більшості плакеток вигравірувано зображення бізонів, козлів, коней та оленів. На деяких також присутні птахи, паралельні лінії та невизначені предмети.
Найбільші гравюри були розміром з аркуш паперу формату A4, а їх товщина досягала 3 сантиметрів. Щоправда, більшість із них були вдвічі меншими за ці розміри.
Цікаво, що всі плакетки мали сліди нагріву – їх нагрівали після нанесення гравіювання. Аналіз показав, що кожна з них піддавалася впливу високих температур – від 100 до 300 °C. Отже, вони часто лежали поблизу багаття чи іншого джерела тепла.
Вчені припускають, що таблички розміщували поруч із багаттям для створення на них «анімації» завдяки грі світла. Команда навіть перевірила гіпотезу за допомогою експерименту: вони створили аналогічні плакетки та розмістили їх поряд з багаттям, щоб побачити, як «оживають» малюнки. Наприклад, зображення табунів коней та гірських козлів у рухах полум'я ставали динамічними – звірі починали «бігти».
Автори зазначають, що розміщувати таблички поруч із багаттям могли не лише для цих цілей. Камені могли зберігати тепло, що було важливим у зимові холодні дні.
