Розорення західноукраїнських земель (зруйновано 40 % житлових і господарських будівель, близько 2 тис. підприємств, скорочено на третину видобуток нафти. Поголів’я худоби скоротилося на половину).
Значні людські втрати (понад 500 тис. загиблих).
Утримання за рахунок місцевих ресурсів 50 % діючої російської армії 3,5 мли осіб) та тилових гарнізонів (400 тис. осіб), що перебували на території України.
Виникнення проблеми біженців, депортованих, переміщених осіб.
Загальні витрати Росії на війну складали 41 млрд руб.
Інфляція (ціни зросли в 4–8 разів).
Падіння виробництва, кризовий стан економіки (на початок 1917 р. в Наддніпрянщині скоротився видобуток залізної руди на 46 %, марганцевої – на 29 %, виплавка чавуну – на 32 %, сталі – на 33 % порівняно з 1913 р.; зростання залежності промисловості від іноземного капіталу.
Диспропорція в розвитку промисловості (швидке зростання галузей воєнного виробництва, занепад цивільного виробництва).
Скорочення посівних площ (на 1,880 млн десятин), зменшення збору зернових на 200 млн пудів, скорочення виробництва цукру (із 85 млн пудів у 1913 до 50 млн пудів у 1917 р.); загострення продовольчої проблеми в містах, поява черг.
Скорочення працездатного населення на селі (у 1917 р. залишилось 38,7 % працездатного чоловічого населення).
Загострення соціальних проблем. Перебої в роботі транспорту.
Посилення страйкової боротьби робітників (1914 р. – 30 тис. осіб, 1915 р. – 50 тис. осіб, 1916 р. – 200 тис. осіб) і виступів селян (протягом 1914–1916 рр. – 160).
Зростання національної самосвідомості населення.
Створення українських збройних формувань, набуття воєнного досвіду.
Підняття «українського питання» на міжнародний рівень.
