Дослідники вивчили зуби великих білих акул та вимерлого мегалодону та дійшли висновку, що конкуренція за їжу між двома видами могла сприяти вимиранню другого.
Otodus megalodon був воістину гігантським хижаком: довжина акули становила близько 15 метрів, а тільки її плавець був розміром з людини. Дивно, але великі білі акули могли сприяти вимиранню цього гіганта.
У новому дослідженні, опублікованому в журналі Nature Communications, вчені проаналізували зубну емаль мегалодонів, щоб зрозуміти, чим вони харчувалися.
Нові зуби, що виростають у акули, підлаштовуються під дієту. Дієта впливає на те, скільки цинку буде в емалі. Аналізуючи ізотопи цинку в зубах, вчені можуть визначити раціон їхнього власника, а також встановити його положення в харчовому ланцюзі.
Як проходило дослідження?
Вчені проаналізували ізотопи цинку в зубах мегалодону, акул 20 існуючих видів, а також 12 викопних решток (не мегалодону).
Порівняння білої акули (Carcharodon carcharias) та мегалодону – двох видів, які колись співіснували в ранньому пліоцені, – показало, що вони знаходилися поряд у харчовому ланцюзі. Вони могли полювати за однією здобиччю і боротися за одні й самі ресурси.
Дослідники досі не знають точної причини вимирання мегалодонів. Автори нової статті припускають, що причиною цього стало безліч факторів. І один із них – конкуренція з боку білих акул.
Автори також зазначають, що їхня робота може стати відправною точкою для подібних досліджень:
Наше дослідження ілюструє можливість використання ізотопів цинку для вивчення дієти та трофічної екології вимерлих тварин протягом мільйонів років – метод, який також може бути застосований до інших груп викопних тварин, включаючи наших власних предків.
