Аргентина – одна з найбільших країн Латинської Америки. У її південній частині, на правому березі р. Парани, розташована родюча Пампа. Цей район нагадує український степ з його ланами й тваринницькими фермами.
Пампу роблять відомою не тільки поля, але й кілька курортів, що виникли поблизу озер і славляться своїми чудодійними властивостями. Так, на початку минулого століття поширилася слава про озеро Епекуен, солона вода й грязі якого використовувалися для лікування. У 1920-х рр. на його узбережжі виникла Вілла Епекуена. Спочатку це було заштатне містечко, населення якого не перевищувало кількох сотень осіб. Перетворенню Вілла Епекуена на важливий туристичний центр сприяло будівництво залізниці. Завдяки їй у курортному містечку з’явилася станція, і туди рушили аргентинці з різних кінців країни. Незабаром тут виникли не тільки житлові будинки, але й усе, що необхідно для обслуговування туристів, включаючи торгові центри, готелі й лікарні. До 1970-х років населення зросло до 5 тис. осіб, а під час курортного сезону воно різко збільшувалося за рахунок відпочивальників.
Здавалося, доля прихильна до Вілла Епекуена, і нічого не завадить її процвітанню. Однак природа вирішила інакше: зросла кількість опадів, що випадають на височини, розташовані довкола міста, і в Епекуен стала прибувати вода. Незабаром озеро вийшло з берегів, а в 1985 р. його солона вода прорвала захисну дамбу й квартал за кварталом затоплювала Вілла Епекуена. Мешканці не бачили порятунку від природної стихії й стали залишати затишне містечко. Тим часом рівень води повільно, але неухильно піднімався й до 1993 р. досяг десятиметрової позначки. Про місто більше нічого не нагадувало, і надій побачити рідні домівки в городян уже не було.
Але природа знову піднесла сюрприз – рівень води почав падати й відпускати зі свого полону міські будівлі. Спочатку з’явилася на поверхні вежа місцевої «висотки» – закладу «Матадеро», а потім і деякі квартали в оточенні схожих на скелети, наскрізь просолених дерев. Це вже був не затишний курорт, а його руїни, над якими кілька років завзято трудилися солоні води. Зате тепер по цій моторошній місцині можна пройтися... щоправда, існує небезпека загрузнути в цілющих грязях.
