Завбільшки з горобця, довжина тіла близько 14,5 см. Розмах крил до 28 см; вага до 40 г. Характерними ознаками зябликів є: струнка будова тіла, конічний дзьоб, слабкі пальці з тонкими, гострими кігтями і довгі крила. Спинка зелена, горло і воло іржаво-бурого кольору, а в крилах переважає чорний колір. За винятком Далекої Півночі, зяблик у Європі звичайний птах; крім того, він населяє деякі частини Азії.
У зябликів дзвінкий спів, і через це їх часто утримують у неволі. Зазвичай, цих птахів тримають по одному в клітці, зашторюючи її, щоб зяблик не покалічив себе, злякавшись людини.
Зяблик населяє хвойні і листяні ліси, чагарники, сади, уникаючи тільки болотистих і вологих місцевостей. Парочки живуть поблизу одна від одної, і кожна з них старанно оберігає вибрану ділянку від вторгнення інших представників свого виду. На початку вересня птахи, готуючись до перельоту, збираються в дуже великі зграї і наприкінці жовтня вже залишають наші краї, щоб перезимувати в Південній Європі та Північній Африці. Гнізда свої зяблики будують дуже майстерно, надаючи їм форми кулі, обрізаної зверху; їхні товсті стінки складаються із зеленого моху, корінців і трави. Пташенят вигодовують обоє батьків лише комахами; після вильоту з гнізда молоді птахи все ще потребують батьківської опіки.
Зяблик – бадьорий, жвавий, розумний, але й запальний та задерикуватий птах.
