Це великий болотяний птах з родини Лелекові. Крила та надзвичайно довгі покривні пера у нього чорні, а ось оперення брудно-біле. Дзьоб довгий, загострений, червоного кольору; ноги довгі червонясті.
Зріст близько 100–125 см, розмах крил – 155–200 см. Маса дорослого птаха досягає 4 кг. Самки забарвленням не відрізняються від самців, але дещо менші.
Лелека водиться по всій Європі, за винятком північних країн, а під час зимових перельотів пролітає всю Африку та Індію. У Західній Європі лелеки з’являються вже між кінцем лютого і початком квітня. Для проживання вони обирають вологу рівнинну місцевість, переважно болота і трясовини. Хоча багато лелек і оселяються далеко від людського житла, у лісах, але чимало їх гніздиться й на дворах селянських садиб і часто – на дахах будинків.
Білий лелека – найвідоміший із лелек. Вважається охоронцем оселі, символом постійності й добробуту. Білі лелеки живуть у середньому 20 років.
Їдять лелеки різних тварин. Це хижі птахи у повному розумінні слова. Здається, лелеки полюбляють земноводних, комах та дощових черв’яків. Під час своїх прогулянок вони полюють, а оскільки найчастіше їм трапляються жаби, миші та комахи, то вони й стають їх першою здобиччю. Лелеки також убивають ящірок, вужів і навіть отруйних змій. Особливо смакують їм отруйні гадюки.
А ще лелеки крадуть яйця всіх птахів, які влаштовують свої гнізда на землі, безсовісно знищують молодих пташенят й іноді приносять своїм дитинчатам цілі гнізда з кладкою. Крім того, лелека нападає на бджіл, тому пасічники вважають його своїм небезпечним ворогом.
«Він умієу – зазначає Науман, – пристосовуватись до людей. Лелека-новачок, щойно прибувши в незнайому місцевість, перші дні свого перебування боязкий і обережний, але досить йому помітити покладене ким-небудь на дах чи на верхівку дерева колесо, яке зазвичай править за фундамент для гнізда, як зараз же зметикує, що цим його запрошують – і увесь страх його миттю зникає; за кілька днів він стає настільки довірливим, що дозволяє себе роздивлятися зовсім зблизька».
Раз побудоване гніздо лелека використовує щороку. Відомо, що в багатьох з них лелеча родина селиться сто років поспіль. Якщо парі не заважати, вона, прилетівши, одразу заходжується лагодити старе гніздо; завдяки цьому воно з кожним роком стає все вищим і важчим. Ця будова не надто міцна; за основу для неї правлять палиці та гілки завтовшки з великий палець, а також грудки землі і шматки дерну; другий шар утворено з тонших гілок, стебел та листя очерету. Усередині гніздо вистелено жмутками трави, гноєм, соломою, ганчірками та пір’ям.
У середині або наприкінці квітня самка відкладає своє перше яйце, а за кілька днів – решту 3 або 4. Насиджують кладку обоє батьків по черзі. Пташенят вигодовують різними личинками і комахами, черв’яками, п’явками; пізніше вони починають вживати грубішу їжу. Лелеки приносять пташенятам і воду в дзьобі, а потім її випльовують.
Наприкінці липня лелеки вирушають у вирій. Зграя увесь час поповнюється і може досягати 2–5 тисяч особин.
