Раніше генетики не досліджували вміст каноп, куди клали органи перед муміфікацією тіла.
Вченим із Цюріхського університету вперше вдалося прочитати ДНК із давньоєгипетських ритуальних посудин – каноп. Незважаючи на низьку якість біоматеріалу, що зберігся, археологам вдалося визначити мітохондріальні гаплогрупи муміфікованих людей.
Особливі похоронні посудини використовували для зберігання внутрішніх органів, виняйтих у процесі муміфікації. Окремі канопи призначалися для печінки, шлунка, кишечника та легень. Далі канопи зберігали у гробниці. Зазвичай вони були зроблені з травертина – єгипетського алебастру, але іноді зустрічаються вироби з глини, фаянсу та дерева.
Вважається, що канопи стали використовувати в епоху Стародавнього царства близько 2600 років до нашої ери при фараонах V династії. Спочатку канопи виглядали як звичайні непримітні довгасті посудини, але з кінця III тисячоліття до нашої ери кришки для них стали робити у вигляді людських голів.
З XIII століття до нашої ери глеки вінчали голови синів Гора – саме вони охороняли органи. Імсеті був хранителем печінки, Хапі – легень, Кебехсенуф – кишечника, а Дуамутеф – шлунка. Охоронців органів, у свою чергу, оберігали Ісіда, Нефтіда, Нейт та Селкет.
Щоб секвенувати ДНК біоматеріалу, палеогенетики вивчили вміст 140 давньоєгипетських каноп, які належать музеям Європи та Великобританії. Вчені збиралися не тільки виділити стародавній геном, але й виявити патогени віком у кілька тисяч років.
Вчені знайшли фрагменти людської ДНК у 61 зразку, проте у 20 з них вихід ДНК виявився недостатнім. Тільки у 14 випадках вдалося виявити якісні значення для прочитання ланцюгів.
У трьох зразках палеогенетикам вдалося знайти послідовності мітохондріальної ДНК людини. Зразок із Хорватії відносився до гаплогрупи H, а зразок із Берліна – до R0a1.
Перший тип зустрічається серед стародавнього населення Єгипту, але найчастіше у сучасних людей. Другий тип гаплогрупи найчастіше присутній серед стародавнього населення, але зберігається і сьогодні. При цьому вчені не поспішають із гучними висновками – досить високий ризик забруднення зразків пізнішої ДНК.
А спроби дізнатися про долю давньоєгипетських мікробів значних результатів не принесли. Пошук дозволив виявити ряд бактерій, які зазвичай входять до мікробіом кишечника людини. Але якість прочитання послідовностей, на жаль, виявилася низькою.
