Найбільші наземні хижаки – білі ведмеді. Довжина їх окремих представників сягає 3 м, а маса – до 950 кг. До того ж, це найбільш холодостійкий великий ссавець, який зумів пристосуватися до суворого клімату Арктики.
Від клишоногих побратимів білого ведмедя відрізняє не лише колір, а й довга шия, і плеската голова. Цікаво, що, попри наявність білої або жовтуватої шуби, шкіра в нього чорна.
Неквапом простуючи безмежною білосніжною пустелею, полярний мандрівник шукає здобич: кільчасту нерпу, морського зайця чи моржа. Варто їм висунути голову з ополонки, як могутній звір ударом лапи оглушує здобич і витягує на кригу.
Незважаючи на те, що білий ведмідь є унікальною твариною, доведено його дуже близьку спорідненість із бурим ведмедем. Цей небезпечний наземний хижак має декілька підвидів. Найбільші особини водяться на Алясці та Камчатці, дрібніші – в Європі. Довжина європейського бурого ведмедя – 1,2–2 м, маса – від 300 до 400 кг.
Значно більші американські гризлі. Деякі особини, ставши на задні лапи, сягають 2,8–3 м висоти. За способом життя гризлі - типові бурі ведмеді: вони впадають у зимову сплячку, руйнують вулики і їдять мед. Але при цьому «американці» вправно ловлять рибу, особливо коли та вистрибує, долаючи річкові пороги.
Дрібніший, але найдавніший ведмідь – білогрудий, або гімалайський. Його іноді виділяють в окремий рід «місячного ведмедя». Зовні він яскравіший і красивіший від бурого. Половину життя цей звір проводить на деревах. Особливо вправно, майже миттєво, він спускається з прямого стовбура. Барліг білогрудого ведмедя – це велике дупло із входом, розташованим на висоті десять і більше метрів.
Білогрудий ведмідь віддає перевагу рослинній їжі, особливо жолудям, горіхам, ягодам і молодим пагонам.
Чи знаєте ви, що...
Здебільшого до житла білогрудого ведмедя веде тільки один отвір. Буває, що він занадто маленький і вузький або й зовсім відсутній. Тоді звір прогризає вхідну діру потрібного йому розміру.
