Меркурій – найменша з планет сонячної системи і перша планета від Сонця. Діаметр його в кілька разів менший діаметра Землі. Судячи з усього, Меркурій був відомий ще в далекій давнині. Спостерігаючу вранці яскраву зірку греки називали Аполлоном, а вечірню – Гермесом. Вчені вважають, що вони навіть не здогадувалися про те, що це один і той же об'єкт, але, незважаючи на це, аж до кінця минулого століття люди знали про цю маленьку планету дуже мало. Ситуація прояснилася лише після того, як у 1973 році до нього відправився дослідний космічний апарат «Марінер-10».
Освітленої променями Сонця бік Меркурія можна розгледіти з поверхні Землі рано вранці або пізно ввечері над самою лінією горизонту.
Поверхня Меркурія схожа на пустелю, а по своєму рельєфу сильно нагадує Місяць: його поверхня покрита безліччю глибоких кратерів, що виникли в результаті зіткнення з космічними тілами, які притягує потужна гравітація Сонця. Та частина планети, що звернена до Сонця, нагрівається до 440ºС, а на протилежній – до близько 200ºС. На думку вчених, на поверхні Меркурія є розряджена атмосфера.
На Меркурії присутня вода у вигляді льоду, яка потрапляє на поверхню планети при зіткненні з кометами і метеоритами. На зігрітій Сонцем стороні вона моментально випаровується, але на тіньовій стороні планети переходить у твердий стан, осідаючи в глибоких кратерах.
Меркурій знаходиться так близько до Сонця, що його непросто розгледіти. Астрономи вперше отримали його чітке зображення, коли в 1974 р. космічний корабель «Марінер» пролітав повз нього.
