Білоцерківський полковник Семен Гурко, більше відомий під прізвиськом Палій, отриманим ще замолоду, був душею відновлення козацтва на Правобережжі Дніпра, спустошеному в роки Руїни. Довгий час він жив на Січі й мав величезну популярність серед козацтва, але відмовився від посади кошового отамана – «щоб не коритися черні».
Близько 1685 року разом зі своїми козаками Семен Палій переселився на Правобережжя, що знелюдніло, у Фастів, брав участь у створенні нових полків і в боротьбі з Туреччиною й Кримом. До 1703 року Палій вважав Івана Мазепу своїм однодумцем і союзником: він не раз надавав гетьманові допомогу в походах на татар, допомагав громити запорозьких «гультяїв», що займалися розбоєм і грабіжництвом, однак раз у раз приймав до себе втікачів із Лівобережжя, незадоволених Мазепою.
Полковник багаторазово звертався до гетьмана із проханням про приєднання Правобережжя до Гетьманщини – так стали називати Лівобережну Україну, однак Мазепа в той час не зважився піти проти волі московського царя. Остаточно розчарувавшись у гетьманові, Палій почав самостійні переговори із князями Любомирськими, за спинами яких стояли шведські представники. Лише 1704 року Мазепа зі своєю армією наважився перейти на правий берег Дніпра. Полковник Палій вітав його й підняв повстання проти польської шляхти. Але Петро І знову наказав Мазепі відступити. Унікальну історичну можливість було пропущено.
Гірше того – з вимоги лівобережної старшини Мазепа узяв під варту заколотного полковника і тим самим набув у його особі смертельного ворога. Семена Палія було заслано до Сибіру, але у 1709 році, коли виявилася «зрада» Мазепи, московська влада повернула його із заслання й одразу надала чин білоцерківського полковника. Цар мав намір використати його в боротьбі проти гетьмана. І дійсно, Палій на чолі вірних йому козацьких загонів зробив вирішальний внесок у хід Полтавської битви.
У 1710 році старий воїн помер. Життю Семена Палія, яке минулося в нескінченних зіткненнях із поляками, турками, татарами, росіянами й своїми ж братами-українцями, народ присвятив численні думи та пісні.