Новгородські землі охоплювали величезну територію Північно-Західної Русі: від Балтійського моря на заході до Уральських гір на сході та від Білого моря й узбережжя Льодовитого океану на півночі до межиріччя Волги й Оки на півдні.
У 1136 p., після того як новгородці прогнали князя Всеволода Мстиславича, тут установився республіканський вічовий устрій. Для Новгорода стало звичним закликати, запрошувати князя на престол. Князь був, передусім, головою військової дружини, яку приводив із собою. Вищим органом влади стало віче – збори всіх вільних чоловіків, які були самостійними господарями.
