Текст угоди, укладеної між І. Мазепою та Карлом XII, не зберігся. Усі шведські архіви короля згоріли під Полтавою. Єдиним, хто стверджував про її наявність, був генеральний писар гетьмана Пилип Орлик, який пізніше навів шість пунктів з неї у своєму «Виводі прав України».
Стаття І. Шведський король зобов’язувався захищати Гетьманщину і приєднані до неї землі, надсилаючи для цього свої війська за вимогою гетьмана і Генеральної ради. Шведські війська будуть перебувати в розпорядженні й під командуванням гетьмана стільки, скільки це він вважатиме за потрібне. Гетьман забезпечуватиме їх продовольством, а шведський король сплачуватиме їм платню.
Стаття II. Усе те, що буде завойоване в московських володіннях, належатиме тому, хто його захопив. Те, що буде визнане колишньою власністю українського народу, повинне бути передане Україні.
Стаття III. Український князь (І. Мазепа) і Генеральна рада будуть надалі панувати згідно з правами, якими користувалися й раніше на цих землях.
Стаття IV. Івану Мазепі, законному князеві, нічим не будуть перешкоджати у володінні цим князівством. Після його смерті буде забезпечена свобода для українських земель, згідно з їх давніми законами.
Стаття V. Герб і титул українського князя зберігаються без змін, і шведський король не може їх засвоїти собі.
Стаття VI. Для забезпечення цього договору і безпеки України князь і Генеральна рада відступлять Карлу XII на час війни декілька своїх міст, а саме Стародуб, Мглин, Полтаву, Батурин і Гадяч.
Чому більшість населення Гетьманщини не підтримала перехід гетьмана І. Мазепи на бік Карла XII?
Соціальна політика І. Мазепи впродовж попередніх років позбавила його популярності серед населення.
Оскільки угода про україно-шведський союз була таємною, цей крок для переважної більшості українців був несподіваним і незрозумілим.
Швидкі й рішучі дії Петра І, спрямовані на ізоляцію гетьмана після його переходу на бік шведського короля.