Володимир Великий (980-1015 рр.
Після смерті Святослава між його синами почалася міжусобна війна, у якій переміг наймолодший Володимир. Завершення формування території Київської Русі, приєднавши племена білих хорватів, дулібів, в’ятичів, радимичів (територія Київської Русі простягалася від Чудського, Ладозького, Онезького озер на півночі до Південного Бугу на півдні, від Карпат на заході до межиріччя Оки та Волги на сході).
Проведення адміністративної реформи, суть якої полягала в передачі земель, якими раніше правили місцеві правителі, своїм синам, вірним великокнязівським посадникам і найближчим боярам; таким чином, на зміну родоплемінному поділу суспільства остаточно прийшов територіальний. Здійснення військової реформи, суть якої полягала у формуванні боєздатного відданого князю війська з дружинників-слов’ян, а не з варягів; таким чином, було укріплено князівську владу, створено сильну централізовану державу.
Проведення релігійних реформ:
• близько 980 р. – невдала спроба модернізувати язичництво з метою об’єднання племен навколо Києва, визнавши головним богом Перуна; • 988 р. – прийняття Володимиром хрещення за православним обрядом і запровадження християнства на Русі; хрещення Русі зрівняло її з провідними європейськими державами. Оборона Київської Русі від печенігів, для чого були побудовані застави з військовими гарнізонами на кордонах держави.Сприяння розвитку освіти (відкриття перших шкіл). Розбудова Києва як столиці держави: укріплена фортеця – «місто Володимира», церква Пресвятої Богородиці (Десятинна), князівські палаци тощо.
Початок карбування золотих і срібних монет (срібники і златники), на яких зображувалися образи Христа й Володимира та тризуб.
Зміцнення дипломатичних зв’язків із Польщею, Угорщиною, Чехією, Норвегією, Швецією шляхом укладення династичних шлюбів.
Ярослав Мудрий (1019-1054 рр.)
Захоплення престолу в Києві після смерті Володимира в 1015 р. Святополком, який убив своїх зведених братів Бориса, Гліба та Святослава; Ярослав двічі воював зі Святополком і в 1019 р. сів князювати в Києві.
Мав співправителя брата Мстислава до 1036 р.: Правобережжя Дніпра належало Ярославу, Лівобережжя – Мстиславу. Сприяння відновленню сильної князівської влади; посилення централізації Русі.
Створення першого рукописного зведення законів – «Руської правди».
Опікування будівництвом нових міст і розвитком уже існуючих.
Будівництво в Києві Софійського собору, церков Св. Георгія та Св. Ірини, Печерського монастиря (майбутньої Києво-Печерської лаври); місто оточили валами з трьома брамами, одна з яких – «Золоті ворота» – була парадним в’їздом. Обрання першого руського митрополита Іларіона (1051 р.). Розвиток освіти й культури (відкриття шкіл, у тому числі для дівчат; започаткування літописання; заснування при Софійському соборі бібліотеки, де були зібрані твори античних авторів, тощо).
Розгром печенігів, які припинили напади на Русь.
Похід на Візантію, унаслідок якого було укладено договір про службу руських дружин у Константинополі, а дочка візантійського імператора стала дружиною сина Ярослава Всеволода.
Розширення території Русі за рахунок угро-фінських племен (Прибалтика) і Червоної Русі (Польща).
Установлення добрих відносин із країнами Західної та Центральної Європи шляхом укладення династичних шлюбів (сам був одружений із дочкою шведського короля Інгігердою, одружив своїх дочок: Анну – із королем Франції, Єлизавету – із норвезьким королевичем, Анастасію – з угорським королем; сини взяли шлюби з німецькими принцесами). Розквіт Київської Русі, яка стала однією з провідних держав Європи.
