Жуки на вигляд схожі з плавунцями, але відрізняються від них будовою ротового апарата, оскільки нижня щелепа у них буває дуже широкою, і коротшими вусиками. Більшість видів великої родини Водолюби живуть у воді. Це жуки дуже різної зовнішності і розмірів – від комах, довжина яких усього 1 мм, до великих жуків – 50 мм за вдовжки. Нижня частина тіла у них пласка, почасти з густим волосяним покривом, що не змочується водою. Вусики короткі, за звичай складаються з 8–9 члеників, густо вкритих волосками, які утворюють на пер шині витягнуту булаву.
Водолюби добре літають, але плавають незграбно, а багато видів зовсім не здатні плавати і лише повзають по водяних рослинах. Цікавим є спосіб дихання цих жуків: вони вистромляють з води зігнуті вусики, між волосками яких накопичується повітря; потім, коли вусики притискаються, повітря переходить на густі волоски нижньої частини грудей і звідти під надкрила, де розташовані дихальця.
Яйця водолюби відкладають у лицьові кокони, які або плавають на поверхні води, або прикріпляються до рослин, або ж до вилуплення личинок залишаються на нижній частині тіла самки.
Личинки досить різноманітного вигляду, часто із зябровими виростами на черевці, Здебільшого вони хижі, тоді як жуки харчуються переважно рослинною їжею.
Водолюби охоче їдять нитчасті водорості, м'які або підгнилі рослини. При нагоді їдять і загиблу рибку або членистонога. У повільного водолюба багато ворогів. Від одних він захищається, викидаючи чорну шпику з неприємним запахом, інших намагається налякати, поскрипуючи черевцем об внутрішню частину надкрил. Літає добре, переважно місячними ночами. Усього відомо понад 1 тисячі видів водолюбів. Найбільші не тільки з водолюбів, а й узагалі з водяних жуків – великі водолюби (Hydrous) – блискучі опуклі жуки із зеленувато-чорним тілом.
Найбільш звичайний великий водолюб (Hydrophilus aterrimus), завдовжки 32–40 мм, а в південних районах Росії можна зустріти чорного водолюба (Hydrophilus piceus), що досягає завдовжки 47 мм.
